Page 13 - 4948
P. 13

рифту звичайно спостерігається невисоке поздовжнє підняття,
                            утворене  молодими  базальтовими  виверженнями,  ближче  до
                            бортів  часто  розміщуються  гарячі  джерела  (гідротерми).
                            Впоперек  хребти  пересікаються  численними  так  званими
                            трансформними        розломами,     по     яких    відбуваються
                            горизонтальні  зміщення  осьових  рифтів  серединних  хребтів
                            іноді на сотні кілометрів. Найбільші з розломів (магістральні)
                            пересікають не тільки серединні хребти, але й суміжні плити і
                            навіть  продовжуються  в  межі  прилягаючих  континентів.  На
                            перетині серединних хребтів магістральними розломами часто
                            утворюються великі вулканічні споруди, що виступають вище
                            поверхні  океану.  Такими  спорудами  є  о.  Ісландія,  Азорські
                            острови,  острови  Вознесіння,  Св.Єлени,  Трістан-да-Кунья  в
                            Атлантичному океані, о.Пасхи - в Тихому океані.
                                  Основні території океанічного ложа зайняті океанічними
                            плитами, які простягаються від підніжжя материкового схилу
                            до  серединних  хребтів.  Морфологічно  плити  виражені
                            плоскими абісальними рівнинами, на яких виділяються окремі
                            западини  -  котловини,  розділені  підняттями.  Вказане  добре
                            ілюструється  на  прикладі  Атлантичного  океану,  в  якому  по
                            обидва     боки     від    Серединно-Атлантичного         хребта
                            простягаються ланцюжки таких ізометричних котловин.
                                  Кора  океанічних  котловин  має  типову  для  океанів
                            будову, осадовий шар - це глибоководні органогенні мули або
                            червона глина.
                                  На  фоні  в  цілому  плоского  рельєфу  океанічних  плит
                            виділяються окремі підняття, серед яких розрізняють: гійоти
                            (гайоти), тобто вулканічні конуси з еродованими вершинами
                            (характерні для Тихого океану); лінійні вулканічні архіпелаги
                            (наприклад, Гавайські острови у Тихому океані, Канарські - в
                            Атлантичному);  ізометричні  овальні  підняття  (Бермудські
                            острови,  острови  Зеленого  Мису  в  Атлантиці,  Крозе  -  в
                            Індійському  океані)  також  вулканічного  походження  і
                            мікроконтиненти      -   підводні    плато,   або    острови    з
                            континентальною  корою  (типові  приклади:  Фолклендські
                            острови,  плато  Рокол  в  Атлантиці,  Сейшельські  острови  в
                            Індійському  океані,  Новозеландський  архіпелаг  у  Тихому  та
                            хребет Ломоносова в Північному Льодовитому океанах).
                                  Поряд із описом основних структурних елементів ложа
                            океанів,  які  розвиваються  на  океанічній  корі,  доцільно
                            коротко  охарактеризувати  структури  підводних  окраїн
                            континентів, які хоча й володіють корою континентального чи
                            перехідного типів, проте у своєму розвитку тісно пов'язані з


                                                           12
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18