Page 12 - 4948
P. 12

та Африканською). Третій тип рухомих поясів - орогенний (як
                            між  Євразійською  та  Індійсько-Австралійською  плитами).
                            Серед  орогенних  (тобто  гірських)  поясів  розрізняють
                            епігеосинклінальні  та  епіплатформені.  Перші  утворилися  на
                            місці геосинкліналей, другі виникли на платформах (префікс
                            "епі" означає "після").
                                  Таким чином, в океанічній корі виділяються серединно-
                            океанічні  хребти  і  океанічні  плити  (платформи),  у
                            континентальній      корі    -   континентальні      платформи,
                            епіплатформені  та  епігеосинклінальні  орогенні  пояси.
                            Геосинклінальні рухомі пояси розташовані у перехідних зонах
                            між  континентами  й  океанами  (окрім  так  званих  пасивних
                            континентальних  окраїн).  Ці  шість  типів  структурних
                            елементів,  виражених  не  тільки  в  земній  корі,  але  й  у
                            надастеносферній  мантії,  є  елементами  другого  порядку  по
                            відношенню до континентів і океанів. Кожен із цих елементів
                            відрізняється певним типом прояву тектонічних рухів, а також
                            магматизмом,        геофізичними        полями,       рельєфом,
                            особливостями осадконагромадження.
                                  Крім  цього,  вони  складають  певний  ряд,  який
                            відображає  послідовність  їх  переходу  від  океанів  до
                            континентів,  від  тоншої  й  простішої  за  будовою  океанічної
                            кори  до  більш  складної  і  потужнішої  континентальної.  У
                            природі  цей  процес  розвитку  іде  і  в  зворотному  напрямі  -
                            через  деструкцію  континентальної  кори  в  процесах
                            рифтогенезу.
                                  Розглянемо      коротку      характеристику       названих
                            структурних елементів земної кори океанів і континентів.
                                  Структури океанічного ложа
                                  Як  уже  підкреслювалось,  в  будові  океанічного  ложа
                            виділяють  два  головних  елементи:  серединно-океанічні
                            рухомі  пояси,  виражені  великими  підняттями  (хребтами)  і
                            океанічні плити (платформи).
                                  Серединно-океанічні хребти - єдина планетарна система
                            великих піднять протяжністю понад 60 тис.км, шириною від
                            0,5  до  2  тис.км  і  висотою  над  абісальними  рівнинами  до  3-
                            4км,  яка  проходить  через  усі  океани,  займаючи  близько  1/3
                            поверхні  дна.  Осьові  зони  хребтів  виражені  рифтами  -
                            вузькими  (25-30  км)  долинами  із  стрімкими  обривистими
                            бортами.  Вони  характеризуються  підвищеною  тектонічною
                            активністю  (особливо  вздовж  осьової  зони),  високими
                            значеннями  теплового  потоку,  значною  сейсмічністю,
                            базальтовим  магматизмом  та  іншими  ознаками.  Вздовж  осі


                                                           11
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17