Page 255 - 4934

хоча в будь-якому випадку вона повинна бути націлена на захоплення домінуючого
положення на своєму ринку.
Стратегія "бліцкригу" завжди орієнтована на створення чогось по-

справжньому нового, чогось особливого.
Стратегію "бліцкригу" можна впевнено назвати стратегією "пан або пропав":

компанія або попадає в "десятку", або залишається ні з чим.
Стратегія "бліцкригу" вимагає істотних і постійних зусиль, спрямованих на
утримання лідируючих позицій: інакше єдине, чого ви доб’єтеся, — це створите

ринок для своїх конкурентів.
Підприємець, який досягнув успіху у використанні стратегії "бліцкригу",

повинен сам перевести свій продукт (або процес) у розряд застарілих, не чекаючи,
поки це зроблять його конкуренти. Робота над створенням спадкоємця для
успішного продукту повинна початися негайно — з такою ж концентрацією зусиль і

з такими ж інвестиціями, які привели до успіху вихідного товару або процесу.
Підприємцю, який є успішним у використанні стратегії "бліцкригу" і досягне

лідерства, доведеться систематично знижувати ціну на свій продукт (процес).
Зберігаючи початкову ціну, він, по суті, працює на руку конкурентам.
Стратегію "бліцкригу" можна рекомендувати винятково для великих

інноваційних проектів.

"Удар у спину"

Її сутність зводиться до того, що компанія-інноватор "б'є" у точку, де
конкурентам нічим відповідати. У цієї стратегії є два зовсім різних підходи —
"творча імітація" і "підприємницьке дзюдо".

"Творча імітація"

Компанія, яка вдається до творчої імітації, бере чужу ідею, продукт, але при

цьому знаходить для нього несподіване застосування, модифікує його, одержуючи
зовсім нове рішення. Таким чином, виявляється, що ця компанія розуміє можливості
інноваційного продукту або процесу краще, ніж його фактичні автори.

Підприємець чекає, поки хтось інший запропонує новинку — нехай навіть
недопрацьовану, "сиру". Потім настає черга підприємця, який сповідує стратегію

"творчої імітації". За відносно короткий термін він виходить на ринок з новим
продуктом, який дійсно здатний задовольнити певні потреби клієнтів, за що вони
готові платити. Таким чином, створюється певний виробничий стандарт — і ринок

253