Page 142 - 4934

Достатньо довго – як мінімум до початку 80-х років – майже всі ці уявлення не
дуже розходилися з реальністю і дозволяли спиратися на них в практичній
діяльності – вести дослідження, створювати наукову працю, займатися навчанням і

управляти різними організаційними структурами. До теперішнього часу вони
повністю вичерпали себе і викликають швидше кепкування, ніж пошану. Сьогодні

вони такі далекі від реальності, що гальмують розвиток теорії менеджменту і, що ще
гірше, заважають практиці. Річ у тому, що реальність нестримно змінюється, стаючи
все менш схожою на ті уявлення про неї, які склалися в менеджменті. Отже,

прийшов час переглянути їх і спробувати сформулювати нові уявлення, які оживили
б і науку, і практику менеджменту.

1. Менеджмент – це менеджмент бізнесу.
Більшість тих, хто займаються менеджментом, вважають це твердження само

собою зрозумілим. Більш того, теоретики і практики менеджменту просто не в змозі
сприйняти слово «менеджмент»; у цьому слові вони мимоволі чують «менеджмент

бізнесу».
До 30-х років ті небагато авторів і філософів, які присвятили себе цій науці, –
починаючи від Фредеріка Уїнслоу Тейлора (1956–1915) на рубежі століть і

закінчуючи Честером Барнардом (1886–1961) в середині нашого століття, – вважали,
що менеджмент бізнесу є всього лише підвидом загального менеджменту і в своїй

основі відрізняється від будь-якого виду менеджменту не більше, ніж одна порода
собак від іншої.

Початок практичному застосуванню теорії менеджменту належав зовсім не
комерційним, а громадським і державним організаціям. Фредерік У. Тейлор,
родоначальник «наукового менеджменту», мабуть, був першим, хто використовував

терміни «менеджмент» і «менеджер» в їх сучасному значенні. На своїй візитній
картці він позначив свою посаду як «консультант з питань менеджменту»; він

пояснював, що навмисне вибрав цей новий і дивний термін, щоб підштовхнути
потенційних клієнтів до усвідомлення того, що їм пропонується щось абсолютно

нове. І в своїй доповіді Конгресу США в1912 року Тейлор як «дослідний приклад»
використання «наукового менеджменту» навів не комерційне підприємство, а
некомерційну організацію – клініку Мейо; саме після цієї доповіді в Сполучених

Штатах Америки серйозно задумалися про менеджмент. Найвідоміше використання
«наукового менеджменту» Тейлора (хоча і припинене під тиском профспілок) також

мало місце не в комерційній організації, а в Уотертаунському Арсеналі армії США,
що належить державі і знаходиться в державному управлінні.

140