Page 24 - 4929
P. 24

2. Камю А. Міф про Сізіфа. Все про абсурд / А. Камю // Читанка з історії філософії:
            У 6-ти книгах. Книга 6. – К., 1993. – С. 139-145.
           3. Ніцше Ф. Невідомий і несподіваний / Ф.Ніцше. – Сімферополь: Реноме, 2003. –
            528 с.
           4. Сартр Ж. Екзистенціалізм – це гуманізм / Ж. Сартр // Читанка з історії філософії:
            У 6-ти книгах. Книга 6. – К., 1993. – С. 131-136.


                                 ТЕМА 6. Людське усвідомлення об'єктивної і
                                               суб'єктивної реальності

                  Мета: ознайомити студентів з основною проблематикою онтології. Дати уяв-
            лення про поняття субстанції, її види та роль у філософських системах. Пояснити
            студентам зміст основних категорій онтології: сутність і явище, простір і час, при-
            чина і наслідок, рух і спокій; акцентувати увагу на проблемі світу та сфер його
            буття, а також проблемі матерії та її властивостей.
                  Основні поняття: онтологія, буття, суще, природа, світ, субстанція, дух, ма-
            терія, атрибут, ідеалізм, матеріалізм, діалектика, метафізика, релятивізм, категорії
            буття, рух, простір, час, причина, наслідок, зміст, форма, сутність, явище, закон.

                                                           План
            1. Місце онтології у структурі філософського знання.
            2. Свідомість як пізнавальне і духовно-практичне ставлення до світу.
            3. Свідоме і несвідоме в мисленні.

                                      Методичні рекомендації до семінару:

                  1.  Студент  має  розуміти,  що  перейшов  до  вивчення  основних  теоретичних
            філософських проблем, серед яких найважливішими є проблеми буття, людини,
            пізнання та суспільства. Онтологія – розділ філософії, в якому з’ясовуються фун-
            даментальні  проблеми  існування,  розвитку  сутнісного,  від  витоків  до  найбільш
            загальних принципів буття світу, людини, суспільства.
                  У IV ст. до н.е. Парменід ввів у філософську мову категорію «буття». Платон
            стверджував, що справжнє буття – це світ ідей, які є істинними й незмінними. Ге-
            ракліт вважав, що буття існує в єдності з небуттям, воно є плинним і змінним. Се-
            редньовічні мислителі надавали онтології теологічного змісту, ототожнюючи по-
            няття буття та Бога. У матеріалізмі ХVІІ-ХVІІІ ст. буття ототожнювалося з при-
            родою, що водночас заперечувало саму онтологію. Згідно з позицією І. Канта,не
            могло бути онтології як учення, незалежного від вчення про принципи пізнання, а
            це означало збіг онтології з пізнанням.
                  Буття є філософською категорією, що позначає все те, що ми бачимо, що ре-
            ально існує; все те, що ми не бачимо, але є у дійсності; все те, що є уявним. Буття
            є реальністю, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини, загальним
            способом існування людини, суспільства.
                  Філософи по-різному інтерпретують його сутність. Вчення, які стверджують
            первинність і справжність трансцендентного (потойбічного) буття (Бога, Абсолю-

                                                             24
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29