Page 33 - 4923

винищування абхазького і осетинського народів. Наша країна стала посередником і миротворцем,
добиваючись політичного врегулювання. При цьому ми незмінно виходили з визнання територіальної
цілісності Грузії.

Грузинське керівництво вибрало інший шлях. Зрив переговорного процесу і ігнорування
досягнутих домовленостей, політичні і військові провокації, напад на миротворців – все це грубо
порушувало режим в зонах конфлікту, режим встановлений за підтримки ООН і ОБСЄ. Росія проявляла
витримку і терпіння, ми неодноразово пропонували повернутися за стіл переговорів і не відійшли від
своєї позиції навіть після одностороннього проголошення незалежності Косово. Але наша наполеглива
пропозиція грузинській стороні укласти домовленості з Абхазією і Південною Осетією про
незастосування зброї залишилися без відповіді. На жаль їх проігнорували і в НАТО, і навіть в ООН.
Зараз зрозуміло – мирне вирішення конфлікту в плани Тбілісі не входило. Грузинське керівництво
методично готувалося до війни, а політична і матеріальна підтримка зовнішніх покровителів тільки
зміцнювала відчуття власної безкарності.

У ніч на 8 серпня, 2008 року, в Тбілісі зробили вибір. Саакашвілі вибрав геноцид для вирішення
своїх політичних завдань. Цим він власноручно перекреслив всі надії на мирне існування осетин, абхазів
і грузин в одній державі. Народи Південної Осетії і Абхазії неодноразово висловлювалися на
референдумах на підтримку незалежності своїх республік. Ми розуміємо – після того, що сталося в
Цхінвалі і планувалося в Абхазії, вони не мають права вирішити свою долю самі. Президенти Південної
Осетії і Абхазії, грунтуючись на результатах референдумів і рішеннях республіканських парламентів,
звернулися до Росії з проханням визнати державний суверенітет Південної Осетії і Абхазії.

Рада Федерації і Державна Дума проголосували на підтримку цих звернень. Виходячи з ситуації,
що склалася необхідно приняти рішення. Враховуючи вільне волевиявлення осетинського і абхазького
народів, керуючись положеннями статуту ООН, декларацією 1970 року про принципи міжнародного
права, що стосуються дружніх стосунків між державами, Хельсінким заключним актом СБСЄ 1975 року,
іншими основоположними міжнародними документами, я підписав укази про визнання Російською
Федерацією незалежності Південної Осетії і незалежності Абхазії. Росія закликає інші держави слідувати
її прикладу. Це нелегкий вибір, але це єдина можливість зберегти життя людей.

Выступление президента Российской Федерации Д. Медведева

Уважаемые граждане России, вы, безусловно, знаете о трагедии Южной Осетии. Ночной расстрел
Цхинвала грузинскими войсками привел к гибели сотен наших граждан. Погибли российские
миротворцы, до конца выполнившие свой долг по защите женщин, детей и стариков.

Грузинское руководство в нарушение устава ООН, своих обязательств по международным
соглашениям, вопреки здравому смыслу развязала вооруженный конфликт, жертвами которого стали
мирные люди. Эта же участь ждала Абхазию. Очевидно, в Тбилиси рассчитывали на блицкриг, который
поставил бы мировое сообщество перед свершившимся фактом. Был выбран самый бесчеловечный
способ добиться своей цели – присоединить Южную Осетию ценой уничтожения целого народа.

Это была не первая попытка. В 1991 году президент Грузии Гамсахурдиа, с призывом «Грузия для
грузин» (только вдумайтесь в эти слова), приказал штурмовать Сухуми и Цхинвал. Тысячи погибших,
десятки тысяч беженцев, разоренные села – вот к чему тогда это привело. Именно Россия в тот момент
остановила истребление абхазского и осетинского народов. Наша страна стала посредником и

32