Page 197 - 4902

гій половині 70-х років минулого століття зумовила необхідність не
тільки пошуку ефективних заходів подолання, але і розроблення спо-
собів і методів попередження кризи заборгованості («ініціатива Бей-

кера» (1986), «план Бреді» (1989) тощо), якими тепер доводиться ко-
ристуватися повсякчас. Питання запобігання фінансовим кризам, які
викликаються надмірною заборгованістю та необхідність вирішення
боргової проблеми найбідніших країн постійно знаходяться на по-
рядку денному роботи не лише спеціалізованих структур («Па-
ризький клуб», «Лондонський клуб»), але і основних міжнародних

фінансових установ – Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Між-
народний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Довелося зіш-
товхнутися з цією проблемою і Україні, коли ще у 1998 році саме
агресивна політика розміщення облігацій внутрішніх державних по-

зик (ОВДП) серед нерезидентів відіграла роль каталізатора фінансо-
вої кризи.
Дуже важливе значення у забезпеченні боргової безпеки держа-
ви відіграє здорова макроекономічна політика. Натомість необґрун-
товані кроки у бюджетно-податковій, грошово-кредитній або валю-
тно-курсовій політиці викликають занепокоєність фінансового рин-
ку, невпевненість інвесторів щодо їх майбутніх доходів. Як наслідок,

останні вимагають вищої премії за ризик. Крім того, вимушене утри-
мання від прийняття довгострокових рішень не сприяє формуванню
національного ринку капіталів, що підвищує залежність економіки
країни від зовнішніх запозичень і, відповідно, ризиків глобального

характеру. Таким чином, можна стверджувати, що навіть розвинута
система управління державним боргом не може запобігти виникнен-
ню кризи при слабкій макроекономічній політиці.
Тому з метою гарантування боргової безпеки держави необхідно
намагатися досягти економічної прийнятності та обґрунтованості
рівня і темпів зростання державного боргу та можливості його

обслуговування, не відступаючи від цільових орієнтирів щодо варто-
сті й ступеня ризиків, незалежно від розвитку подій на ринку в ме-
жах своєї макроекономічної політики.
Розкриваючи другий аспект боргової складової фінансової без-
пеки держави, зауважимо, що до східно-азійських валютних криз

1997-1998 років в економічній науці вважали, що зростання корпора-
тивного боргу не може спричинити небезпеку для економіки країни,
якщо державний борг та інші макроекономічні індикатори перебу-
вають у прийнятних межах. Проте східно-азійські валютні кризи, які
вибухнули несподівано, довели, що це переконання невиправдане.
Хоча природа цих криз дотепер остаточно не з’ясована, зрозуміло,

.