Page 22 - 4898
P. 22

Лекція 4
                                  НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАЦІВНИК ЯК СУБ’ЄКТ
                                       НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ВНЗ

               4.1 Правові основи діяльності науково-педагогічних працівників вищої школи

               Організація навчально-виховного процесу у ВНЗ багато у чому залежить від суб’єктів педагогічного впливу –
         науково-педагогічних  працівників.  На  сучасному  етапі  законодавством  України  регулюються  всі  сфери
         життєдіяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ [1-4].
               Науково-педагогічні  працівники  –  це  особи,  які  за  основним  місцем  роботи  у  вищих  навчальних  закладах
         провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
               Посади  науково-педагогічних  працівників  можуть  обіймати  особи,  які  мають  науковий  ступінь  або  вчене
         звання, а також особи, які мають ступінь магістра.
               Статутом  ВНЗ  можуть  бути  встановлені  відповідно  до  законодавства  додаткові  вимоги  до  осіб,  які  можуть
         обіймати посади науково-педагогічних працівників.
               Магістр  –  це  освітній  ступінь,  що  здобувається  на  другому  рівні  вищої  освіти  та  присуджується  вищим
         навчальним  закладом  у  результаті  успішного  виконання  здобувачем  вищої  освіти  відповідної  освітньої  програми.
         Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою.
               Обсяг  освітньо-професійної  програми  підготовки  магістра  становить  90-120  кредитів  ЄКТС,  обсяг  освітньо-
         наукової  програми  –  120  кредитів  ЄКТС.  Освітньо-наукова  програма  магістра  обов’язково  включає  дослідницьку
         (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності
         в неї ступеня бакалавра .
               Доктор  філософії  –  це  освітній  та  водночас  перший  науковий  ступінь,  що  здобувається  на  третьому  рівні
         вищої освіти на основі ступеня магістра.
               Ступінь  доктора  філософії  присуджується  спеціалізованою  вченою  радою  вищого  навчального  закладу  або
         наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми
         та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.
               Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі).
               Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним
         місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у
         творчій  відпустці,  за  умови  успішного  виконання  відповідної  освітньо-наукової  програми  та  публічного  захисту
         дисертації у спеціалізованій вченій раді.
               Нормативний  строк  підготовки  доктора  філософії  в  аспірантурі  (ад’юнктурі)  становить  чотири  роки.  Обсяг
         освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.
               Доктор наук – це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі
         ступеня  доктора  філософії  і  передбачає  набуття  найвищих  компетентностей  у  галузі  розроблення  і  впровадження
         методології  дослідницької  роботи,  проведення  оригінальних  досліджень,  отримання  наукових  результатів,  які
         забезпечують  розв’язання  важливої  теоретичної  або  прикладної  проблеми,  мають  загальнонаціональне  або  світове
         значення та опубліковані в наукових виданнях.
               Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової
         установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії,
         або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких
         затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
               Науково-педагогічним працівникам за певних  умов можуть бути присвоєнні вчені звання: професор, доцент,
         старший дослідник [1, 4].
               Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада ВНЗ (вчена рада структурного
         підрозділу)  та  затверджує  атестаційна  колегія  центрального  органу  виконавчої  влади  з  формування  державної
         політики у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
               Основними посадами науково-педагогічних працівників ВНЗ є:
               1) керівник (ректор, президент, начальник, директор);
               2)  заступник  керівника  (проректор,  віце-президент,  заступник  начальника,  заступник  директора,  заступник
         завідувача), діяльність якого безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом;
               3)  директор  (начальник)  інституту,  його  заступники,  діяльність  яких  безпосередньо  пов’язана з  освітнім  або
         науковим процесом;
               4)  декан  (начальник)  факультету,  його  заступники,  діяльність  яких  безпосередньо  пов’язана  з  освітнім  або
         науковим процесом;
               5) директор бібліотеки;
               6) завідувач (начальник) кафедри;
               7) професор;
               8) доцент;
               9) старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист;
               10) науковий працівник бібліотеки;
               11) завідувач аспірантури, докторантури.
               Під  час  заміщення  вакантних  посад  науково-педагогічних  працівників  –  завідувачів  (начальників)  кафедр,
         професорів,  доцентів,  старших  викладачів,  викладачів  –  укладенню  трудового  договору  (контракту)  передує
         конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою ВНЗ.
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27