Page 19 - 4898

Лекція 3
РОЗВИТОК ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
(1991 р. – сьогодення)

3.1 Сучасна парадигма освіти в Україні

Згідно з новою парадигмою освіти, що сформувалась тепер у світі, в навчальному процесі склались нові
суб’єкт-суб’єктні відносини, коли викладач більше допомагає студентові вчитися, ніж навчає його [1-3].
Головне завдання викладачів – сформувати потяг і творче ставлення студентів до навчання, створити для цього
відповідні умови. Викладач виступає скоріше у ролі тренера, який розробляє план гри, дає корисні поради і контролює
роботу учасників команди [5, с. 190].
Існують три головні протиріччя, які характеризують ідеальну систему освіти:
1) освіта мусить бути дорогою, щоб бути якісною, і водночас дешевою, щоб бути доступною;
2) освіта мусить бути вузькоспеціальною, оскільки неможливо знати все, і водночас достатньо широкою, щоб
спеціаліст міг орієнтуватись у міжпредметних знаннях і швидко перевчитись у разі потреби;
3) освіта мусить бути добровільною, щоб бути максимально ефективною, і водночас обов’язковою, оскільки
некомпетентність є соціально небезпечною.
Вища освіта України, незважаючи на складність вирішення стратегічних проблем, не залишиться незмінною.
Відповідно до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року основними її завданнями є
[8]:
- приведення мережі ВНЗ і системи управління вищою освітою у відповідність із потребами розвитку
національної економіки та запитів ринку праці;
- створення дослідницьких університетів, розширення автономії ВНЗ;
- розроблення стандартів вищої освіти, зорієнтованих на компетентнісний підхід, узгоджених із новою
структурою освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти та з Національною рамкою кваліфікацій;
- залучення роботодавців до співпраці з ВНЗ, зокрема, до участі у розробленні стандартів вищої освіти,
організації проходження практики студентами, вирішенні питань надання першого робочого місця випускникам;
- переоснащення навчальної, науково-методичної та матеріально-технічної бази ВНЗ [8].
Отже, проблема сучасної парадигми української вищої школи потребує не тільки глибокого її осмислення
широким загалом науково-педагогічних працівників нашої країни, але й максимальної активізації суспільних зусиль
задля її втілення в реалії вітчизняної вищої освіти з метою виходу останньої на світовий конкурентноспроможний
рівень.

3.2 Ступенева освіта

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти по ознаках ступеня сформованості
інтелектуальних якостей особи, достатніх для отримання кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-
кваліфікаційному рівню [1-9].
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти по ознаках ступеня
сформованості знань, умінь і навиків особи, які забезпечують її здатність виконувати завдання і обов'язки (роботи)
певного рівня професійної діяльності.
Стаття 7 «Закону про Вищу освіту» визначає освітні рівні таким чином:
Неповна вища освіта – освітній рівень особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначає її розвиток як особи і є достатнім для отримання нею кваліфікації відповідно до освітньо-кваліфікаційного
рівня молодший фахівець.
Базова вища освіта – освітній рівень особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначають її розвиток як особи і є достатнім для отримання нею кваліфікації відповідно з освітньо-кваліфікаційним
рівнем бакалавра.
Повна вища освіта – освітній рівень особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що
визначають її розвиток як особи і є достатнім для отримання нею кваліфікації відповідно до освітньо-кваліфікаційного
рівня фахівця або магістра.

3.3 Державні стандарти освіти

Вимоги до змісту, об'єму і рівню освітньої і спеціальної підготовки встановлюються державними стандартами
освіти, які є основою оцінки освітнього і освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм отримання
освіти.
Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають: зміст вищої освіти, зміст навчання, спосіб
діагностики якостей вищої освіти, нормативний термін навчання.
Державні стандарти освіти розробляються окремо для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня, і
затверджується Кабінетом Міністрів України. Проект стандарту вищої екологічної освіти підготовлений і
представлений для подальшого розгляду.
Стандарти повинні переглядатися не рідше одного разу в 10 років.
Зміст вищої освіти