Page 60 - 4853

притулок для тих, хто випав з життя <...>, звідки немає шляху в життя...».
Мешканці притулку – люди різних соціальних верств, які опустилися «на дно» й
знаходяться під опікою міста.
Кожен образ оповідання має свій індивідуальний характер, власну долю, в
кожному залишається частка «людства» в безнадійному положенні. Хюрлін –
колишній фабрикант, який колись збанкротів, побував у в'язниці, але продовжує
хвалитися своїм минулим. Гессе з гумором зображає в цьому образі типові риси
вискочки-кар'єриста. Переживши приниження від свого «побратима» Хеллера,
фабрикант від безвиході закінчує життя самогубством. Хеллер, колишній
канатний майстер, утілює схоже існування: «завдяки» власному неробству,
лінощам він опустився з вершини соціальної сходинки до руїн. Протилежність
обом – струнник Фінкенбайн – єдиний, хто не втратив мужність і самостійно
відмовитися від перебування в притулку. Залишивши зручне ліжко, гарантоване
харчування він вирушає на пошуки нової життєвої сили. Поняття про моральну
чистоту Гессе вкладає в образ недоумкуватого Холдрії, який приносить у
притулок дерев'яну зелену клітку з горобцем – символом вищого добра. Саме
душевна простота свідчить про благородний порив, тому що, на думку
письменника, добро – це природжена якість, яка властива кожній людині.
Оповідач натякає, що конфлікти бюргерського суспільства провінційних
німецьких містечок відбиваються в житті типових персонажів оповідання,
близьких до літературних образів принижених «маленьких людей» світової
літератури. Автор впевнений, що «перед очима Господа будь який мешканець
притулку є не менше важливим, ніж пан». Однак на висловлене узагальнення
автором накладається хронікальний прийом оповідання: «Чим ближче
наближаються часи, коли нове покоління забуде назву минулого «Сонця», самих
Сонячних братів, а тутешні жебраки й знедолені люди знайдуть собі інший
притулок, тим більше хочеться знати історію старого будинку та його
мешканців». Гессевська концепція людини й відносин людей між собою
висловлюються оповідачем і набуває статусу дійсності, типовості для доби ХХ
ст.
Своєрідності стилю письменника додають зменшувальні форми слів з
частинкою -lein, зображення, які претендують на масштабність. Мова йде про
Stadtlein (містечко), Hoflein (дворик), Buchlein (книжечка) тощо. Ця спеціальна
словесна форма несе в собі певний код: мова набуває народного звучання й
виражає особисте відношення оповідача, вносить до оповідання романтизовані
риси. З іншого боку, ця форма вказує на відповідні пропорції маленького міста та
підкреслює індивідуальні риси мешканців притулку.
Цикл оповідань Г. Гессе «Сусіди» – явище закономірного розвитку
світового літературного процесу. Об'єднуючий мотив «маленького міста» сприяє
виникненню теми малої батьківщини як осередку, можливо, і не ідеального, але
улюбленого простору письменника.

Питання для самоконтролю
1. Чим пояснюється актуальність малих жанрових форм на
початку ХХ ст.?

60