Page 58 - 4853
P. 58

відселання  до  терміну  «оповідання»  й  уточнюється,  що  на  Заході  оповіданню
            відповідає  новела,  що  характеризується  композиційною  відточеністю  та
            відсутністю       описовості.      Е. М. Мелетинський          також     не     виділяє     типові
            класифікаційні  ознаки  розділення  цих  жанрів,  але  підкреслює,  що  «оповідання
            відрізняється  від  новели  головним  чином  меншою  мірою  жанрової
            структурованості,  більшою  екстенсивністю».  Отже,  жанр  оповідання  важко
            піддається  чіткому  визначенню  та  виявленню  сталих  закономірностей
            функціонування.
                   Гессе,  створюючи  цикл  (пластичне  жанрове  об’єднання  творів  з  вільною
            інваріантною структурою), претендував на певний експеримент художньої форми
            та власної концепції.
                   Підкреслимо, що розвідки учених-літературознавців привели до висновку про
            невирішеність  проблеми  родової  своєрідності  циклічного  тексту,  яка  полягає  у
            проблемі  виділення  в  ньому  специфічних  рис  у  ліриці  та  епосі.  Тому  й  виникає
            найменування  циклів  віршованими  або  прозовими  у  співвідношенні  до  типу
            мовлення, а не поняттями «ліричний», або «епічний».
                   Оповідання  Г. Гессе,  що  об’єднані  назвою  «Nachbarn»  («Сусіди»),  є
            авторським прозовим циклом. Сам письменник не визначає свою збірку оповідань
            як  цикл.  У  першому  виданні  1908  року  жанр  позначається  як  «Erzahlungen»
            (оповідання).  Можливо  це  пов’язано  із  певним  «відставанням»  критичної
            свідомості самого автора від реального літературного процесу. Адже проявлення
            циклічної свідомості Гессе починається із ліричного досвіду («Романтичні пісні»,
            1899. «Час опівночі», 1899).
                    До  складу  циклу  Г  Гессе  «Сусіди»  (на  матеріалі  спогадів  дитинства)
             увійшли    наступні  оповідання:  «Verlobung»  («Заручини»),  I908;  «Karl  Eugen
             Eiselein»,  («Карл  Ойген  Айзеляйн»),  1903;  «Garibaldi»  («Гарібальді»),  1904;
             «Walter  Kampff»  («Вальтер  Кемпф»),  1907;  «In  der  alien  Sonne»  («У  старому
             Сонці»),  1904.  Одним  із  головних  циклоутворюючих  чинників  у  зібранні  цих
             текстів  виступає  мотив  «маленького  міста»,  який  в  умовах  єдності  виконує
             функцію домінанти.
                   Само  назва  «сусіди»  –  «верхня  межа  тексту»  (А.В. Ламзіна)  замикає
            просторову  мотивацію  дій  і  вчинків  персонажів.  Концепція  людини  Гессе  не
            співвідноситься з поняттям співтовариства: люди далекі один від одного, навіть
            якщо вони проживають спільно. За словами Ф. Бетггера, біографія письменника в
            деякій  мірі  стала  відправною  точкою  такого  світосприйняття,  яке  вилилося  у
            формулу ізоляції: «людина, не зважаючи на все сусідство, знаходиться в просторі
            самотнього буття».
                   Світогляд  раннього  Гессе  базується  на  романтичній  культурній  спадщині,
            проте,  його  «помірний  стиль»  (Ф. Беттгер)  примикає  до  реалістичної  традиції
            Келлера,  Раабе,  Шторма.  Цикл  у  цьому  відношенні  виділяється  одноманітністю
            місця, де розігруються події. Для всіх оповідань – це вигадане містечко Герберсау,
            яке  схоже  за  розташуванням  і  зовнішніми  властивостями  на  рідне  місто
            письменника – Кальву. Дослідник творчості Гессе Р. Каралашвілі писав: «Жили в
            Кальві  люди  тихі  та  спокійні,  які  мало  чим  відрізнялися  від  мешканців  таких
            самих маленьких провінційних німецьких містечок – ремісники та торговці, пекарі

            58
   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62   63