Page 54 - 4853

Літературна спадщина Гессе у жанровому і тематичному плані різноманітна. Йому
належать романи, повісті, оповідання, казки, збірки віршів, численні рецензії, есе,
епістолярний спадок, що свідчить про відкритість письменника, про його служіння
ідеалам гуманізму. Творчість Гессе синтезувала різноманітні прийоми та методи
відображення людини й світу, які розроблялися реалістами, екзистенціалістами та
модерністами першої половини ХХ століття.
Один з найбільш значних творів Гессе – філософський роман «Степовий
вовк» (1927). Цей роман став не тільки етапним твором у творчості великого
німецького письменника, але й найбільш показовим з точки зору розвитку
традицій німецького роману, що бере свій початок від творчості Гете і Новаліса.
«Степовий вовк», як і більшість творів письменника, має автобіографічний
характер. Роман відображає духовну кризу, через яку пройшов Г. Гессе у 20-ті
роки. Спробою виходу з цієї кризи була напружена робота духу, що знайшло
відображення в штудіях праць З. Фройда, К.Г. Юнга, в читанні творів
Ф.М. Достоєвського, у підготовці антології «Класичне століття німецького духу.
1750–1850». Однак стіни відчуження письменника від світу зруйнували не
звернення до психоаналізу, не робота над видавницьким проектом німецької
класики, не заглиблення у творчість Достоєвського. Виходом з кризового стану
стала літературна творчість письменника, пошук точного Слова про світ і людину.
Письменник переживає відсутність духовної близькості з оточуючим його світом і
шукає причини цього розладу, який руйнує його внутрішній світ. В своїх
роздумах про творчість Достоєвського – «Брати Карамазови, або Закат Європи»
(1919), «Роздуми про «Ідіота» Достоєвського» (1919), «Про Достоєвського» (1925)
письменник говорить про неминучість насування хаосу, небезпеку, перед якою
опиняється людство на межі хаосу і порядку. Гессе фіксує своє відчуття
відлюдника, ізгоя й констатує власний стан кризи у віршованій збірці «Криза.
Уривок з щоденника Германа Гессе» (1926). У збірник увійшов вірш із знаковою
назвою – «Степний вовк».
Рефлексії автора, його різножанрова творчість стали початком роботи над
романом «Степовий вовк», який побачив світ у 1927 році. В романній формі
письменник спробував подолати власну духовну кризу, шляхом єднання зі світом
на основі слова. За допомогою самоаналізу Гессе спробував з'ясувати причини
хвороби відчуження людини ХХ століття, знайти шляхи для зцілення.
Головний герой роману – інтелігент, пацифіст Гаррі Галлер стає одинаком,
«степним вовком», який живе поза «стадом» філістерів. Герой живе у власному
духовному світі як відлюдник серед людей. Гессе надзвичайно ускладнює
оповідання, вводячи в нього мотив гри: кульмінаційні події, які втрачають
реальність, розгортаються в якомусь «магічному театрі», містичне й веселе
зливаються. «Безсмертні», серед яких Гете і Моцарт, допомагають Геллеру
подолати самотність і повернутися до реального світу.
Автобіографічність роману, яка стала характерною рисою більшості творів
письменника, відмічається всіма дослідниками творчості Гессе. У романі
«Степовий вовк» автобіографічність проявляється не тільки у співпаданні подій
роману з епізодами приватного життя автора, але перш за все у своєрідності
погляду автора на світ, у звичних гессенських прийомах його відображення. Вся

54