Page 50 - 4853
P. 50

Кожен  образ  в  безпосередньому  або  опосередкованому  зв'язку  з  долею
            Генріха  IV  також  дається  у  розвитку,  зміні.  У  дилогії  Г. Манна  майже  немає
            статичних, закінчених персонажів. Дійові особи розділені вже на початку роману
            на  дві  основні  групи:  друзі  Генріха  та  його  вороги.  Причому  в  першій  книзі
            дилогії  обидві  групи  протистояли  як  католики  та  гугеноти.  У  другій  частині
            відбувається  зсув  спочатку  заданого  розділення  персонажів:  деякі  «друзі»
            зраджують Генріха, стають його ворогами. Мотив зради відіграє важливу роль у
            художньому  світі  роману,  оскільки  тут  звучить  ідея  загальної  невлаштованості,
            яка отримує крайній вираз.
                   Інший  композиційний  прийом,  що  дозволяє  розкрити  взаємозв'язок  явищ,
            обумовлений  введенням елементів фантастики в  реалістичне зображення  життя.
            Автор,  звертаючи  увагу  на  знамення,  чудеса,  пророцтва,  перевтілення  героїв,
            передає тим самим характер світосприймання людини доби Відродження. Але Г.
            Манн переслідує й іншу мету. Підкреслена ірреальність надає конкретним подіям
            французької  дійсності  XVI  століття  символічного  значення,  розкриваючи  її
            гуманістичний смисл у відношенні до Німеччини й світу 30-х років ХХ століття.
                   Таким  чином,  зображення  світу  в  єдиному  зв'язку  минулого,  сьогодення  і
            майбутнього  дозволяє  авторові  показати  цілісність  руху  історії.  Г. Манн
            осмислює  кожну  конкретну  подію  в  її  іманентній  значущості,  розкриває  її
            історичну глибину. Це досягається за рахунок зображення подій у їх діалектичній
            суперечності.
                   Письменник  вважав,  що  межею  дійсності  є  контраст  між  видимою  її
            стороною та прихованою сутністю: «Як виглядає світ в офіційних мовах, і що за
            ними приховано насправді?». У дилогії про Генріха IV зіставлення видимого та
            схованого стало важливим структурним принципом.
                   Г. Манн  зображає  світ  так,  що  майже  кожна  подія  має  декілька
            віддзеркалень,  оцінюється  з  різних  точок  зору.  На  думку  автора,  у  перспективі
            «події  представляються  значнішим,  ніж  поблизу».  Різні  аспекти  сприйняття
            позначаються  і  в  назві  підрозділів,  які  складають  розділи  романів,  присвячених
            одній  темі.  Наприклад,  розділ  «Поворот»  складається  з  підрозділів  «Вони
            говорять: великий», «Велич, як вона є», «Велич, як її тлумачать». Кожна з частин-
            підрозділів  є  віддзеркаленням  якогось  аспекту,  пов'язаного  з  головною  темою
            розділу,  –  влади.  Принцип  багатоаспектних  «віддзеркалень»  подій,  оцінок
            різними персонажами послідовно реалізується в розвитку дії всього роману. Так,
            перший розділ другої частини дилогії «Військовий успіх» складається з тридцяти
            невеликих  підрозділів.  Перші  три  з  них  пов'язані  з  важливою  військовою
            перемогою Генріха на березі Північного моря. У підрозділі «Чутки» йдеться про
            відношення  французів  до  цієї  перемоги,  «Дійсність»  –  про  реакцію  самого
            Генріха,  в  «Казці»  представлено  філософське  узагальнення  подій.  Одна  подія
            розглядається, таким чином, в трьох аспектах: як реальність, як інформація, яка
            суб'єктивно  сприймається  героєм  і  як  символічна  подія.  Три  шари  цілісного
            образу одночасно доповнюють один одного. Дійсність, чутка, казка, зливаючись,
            створюють  якусь  нову  смислову  єдність  образу.  Таким  чином,  у  романі
            спостерігається  яскраво  виражена  діалогічність  світу,  яка  підкреслюється  і



            50
   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55