Page 7 - 4852

Романтизм як літературний напрям

Якщо епоха Просвітництва найбільшим своїм здобутком вважала
відкриття «людини мислячої», мірилом людяності якої є розум, здатність
мислити, бажання пізнати таємниці землі та неба, то чи не найбільшим
здобутком нового літературного напряму – романтизму – стало відкриття
«внутрішньої людини», природу якої визначає не стільки її інтелект, скільки
багатство та глибина її душі. Саме в такому розумінні говорив про літературу
початку XIX ст. французький письменник-романтик Віктор Гюго,
стверджуючи пріоритет людської душі перед інтелектом, хоча б і спрямованим
у небесні вершини: «Є видовище прекрасніше, ніж небо: глибина людської
душі!» Лише поет, на думку романтиків, по-справжньому здатен осягнути світ
і серце людської душі, глибини людського духу, і саме тому, за висловом І.
Франка, особа поета набуває в літературі романтизму виняткової ваги –
духовного лідера і поводиря нації, а твори його сприймаються як вище,
божественне одкровення.
Історичні передумови винекнення романтизму. Романтизм – це
літературний напрям, що виник наприкінці ХIII ст. й існував у літературах
Європи й Америки у першій половині XIX ст. Саме слово романтизм є
похідним від назв двох середньовічних жанрів – «романсу» (лірична та героїчна
іспанська пісня) та «роману» (епічна поема про лицарів), які, на відміну від
класичних (пізньоантичних), писалися не латиною, а однією з романських мов
і, крім того, спиралися не стільки на історичні, скільки на вигадані події.
Пізніше, починаючи з ХVII-ХVIII ст., під романтичним стали розуміти все
дивовижне, незвичайне, таємниче, фантастичне. Наприкінці XVIII ст. німецькі
теоретики мистецтва брати Шлегелі протиставили романтичне класичному,
звідки, у свою чергу, виникло протиставлення романтизму та класицизму. Саме
в боротьбі з класицизмом, на фунті заперечення його основних ідейних та
художніх засад, визначаються теоретичні принципи романтизму як
літературного напряму, формуються його ідеологія та естетика.
Історичним підґрунтям романтизму стала негативна реакція широких кіл
громадськості на ті історичні події, які відбувалися в Європі після Великої
Французької революції, а саме – загарбницькі наполеонівські війни,
загострення політичних відносин між європейськими державами та зростання
їх імперських амбіцій, хвиля національно-визвольних повстань, придушених і
потоплених у ріках крові, нарешті, ствердження нових – буржуазних –
соціально-економічних відносин, які, замість побудови обіцяного ідеологами
Просвітництва царства розуму та справедливості, лише поглиблювали
соціальну нерівність, посилювали матеріальне та духовне закріпачення
людської особистості. Із пошуку нових ідеалів суспільного та духовного
розвитку європейської цивілізації, які б стали гідною альтернативою ідеям
Просвітництва, що себе не виправдали, і починають складатися ідейні
концепції та художні явища, які стануть основою для формування нового
літературного напряму – романтизму.
Окремі ідейні передумови романтизму можна відшукати вже в естетиці

6