Page 13 - 4852

Течії романтизму (за класифікацією Д. Наливайка)

У романтизмі спостерігаємо спектр течій, крізь призму яких
розкривається розмаїтість цього художнього феномена.
1. Ранній романтизм (універсальний романтизм). Розвинувся на
першій стадії романтичного руху, наприкінці XVIII у перші роки XIX ст., хоча
проявляється і в наступні періоди.
Ознаки:
• універсалізм, прагнення охопити буття в його повноті та безмежності,
дати йому синтезуюче художнє вираження;
• використання символу і міфу як основних засобів вираження світу в
його глибокості та спонтанності;
• відсутність різкої відмінності між ідеалом і дійсністю.
Представники: Ієнський гурток романтиків: брати Август і Фрідріх
Шлегелі, Ф. Щеллінг, Й. Фіхтс, Ф. Шлейєрмахер, Ріттср і Стефенс;
Ф. Гельдерлін, В. Блейк, С. Кольридж, американський трансценденталізм,
Ф. Тютчев і любомудри в російській літературі, Е. Кіне, П. Леру, пізня поезія
В. Гюго – у французькій літературі.
2. Народно-фольклорний романтизм (поч. XIX ст.)
Ознаки:
• орієнтація на фольклор, його поетику, структуру і художні засоби;
• Опора на ідеї Гердера (народна поезія –скарбниця науки і релігії, етики
і естетики) і Руссо (природа вища за цивілізацію, близькість до природи –
критерій оцінки людини).
• неприйняття буржуазної цивілізації;
• прагнення знайти опору в протистоянні буржуазній цивілізації в
породному житті, свідомості, мистецтві.
Представники: В. Вордсворт «Ліричні балади» (1798) – в англійській
літературі, Гейдельберзька школа романтиків - у німецькій літературі, була
втілена у творчості письменників слов’янських літератур XIX ст.
3. «Байронічна» течія – завершене втілення отримала у творчості
Дж. Байрона
Ознаки:
• «ідеалізація заперечення»;
• неприйняття дійсності й глибокий розлад з нею: розчарування,
депресія, меланхолія, сплін, «світова скорбота»;
• культ духовного й душевного страждання, без якого не мислиться
повноцінна людська особистість;
• протиставлення мрії і життя, ідеалу й дійсності;
• домінування поетики контрасту.
Представники: Дж. Байрон – в Англії, А. де Віньї, А. де Мюсс – у
Франції, Г. Гейне і П. Ленау – у німецькомовних країнах, А. Міцксвич і З.
Красінський – у Польщі, О. Пушкін і М. Лєрмонтов - у Росії, Д. Леопарді – в
Італії, Х. де Еспронседа – в Іспанії.
4. Гротескно-фантастична течія або Гофманівська течія

12