Page 32 - 4830

2 КАДАСТРОВЕ ЗОНУВАННЯ

2.1 Загальні положення щодо зонування земель

Одним із основоположних підходів щодо диференційованого

використання земель є запровадження зонування земель або територій

(функціональне, територіально-економічне, будівельне, ландшафтне та ін.).

Принцип зонування земель визначений у чинному законодавстві,

зокрема, у ст. 180 Земельного кодексу України – ”Зонування земель”. У цій

статті передбачено, що зонування земель здійснюють у межах населених

пунктів та встановлюють вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого

використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до

місцевих правил забудови.

Згідно із ст. 196 Земельного кодексу України однією із складових частин

Державного земельного кадастру є кадастрове зонування.

Законом України ”Про планування та забудову територій” [27]

встановленні обов’язкові види містобудівної документації з планування

територій. Серед завдань з планування (ст. 11, 12 зазначеного закону) є

здійснення зонування територій для забудови та іншого використання,

визначення меж функціональних зон, пріоритетних та допустимих видів

використання та забудови територій відповідно до місцевих правил забудови.

Планом зонування конкретизують функціональний поділ території на зони.

Для кожної зони встановлюють порядок планування і забудови, дозволені

види забудови та іншого використання земельних ділянок. Більш детально ці

питання розкриті у державних Будівельних нормах, зокрема ДБН Б.1-3-97,

ДБН 360-82 та ін. [11].

Деякі елементи зонування земель у межах населених пунктів визначені

постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 79

”Порядок складання плану земельно-господарського устрою території

населеного пункту” [56].

33