Page 67 - 4829

за допомогою індукції має ймовірний характер. Він буде
більш надійним якщо: 1) число предметів, про які йде мова у
засновках буде великим; 2) ці предмети будуть різноманітні;
3) вони будуть характерними та типовими представниками
того класу об’єктів, про які йдеться у засновку 4) суб’єкт буде
меншим, а предикат більшим за обсягом; 5) ознака, яка
переноситься на сукупність предметів, про які йдеться у
засновку є суттєвою для них.
Інтуїція – поняття, яке в історії філософії мало різні
трактування: 1) як інтелектуальне явище, що пов’язане з поза
чуттєвим сприйняттям особливої дійсності (Платон,
Аристотель, Фома Аквінський); 2) як вищий вид
інтелектуального пізнання, досягнення нового знання
розумом безпосередньо без використання доказів (Декарт,
Спіноза, Лейбніц); 3) як безпосереднє чуттєве сприйняття
світу (Кант); 4) як містична цілісність проникнення в глибини
індивідуальної свідомості, осягнення сутності «Я», волі,
життя, екзистенції та ін. (Фіхте, Бергсон, Гуссерль). Сучасні
дослідники розуміють інтуїцію як єднальну ланку між
несвідомим та свідомим, той момент взаємодії суб’єкта та
об’єкта, який хоча сам не усвідомлюється, але призводить до
переходу тих чи інших елементів з області несвідомого
психічного до сфери свідомого. Творча інтуїція – це такий
момент у взаємодії суб’єкта та об’єкта, який є
неусвідомленим, але призводить до якісно нового, відсутнього
раніше і не пов’язаного безпосередньо із зовнішніми
взаємодіями знання.
Істина – це адекватне відображення об’єкта суб’єктом,
яке відтворює об’єкт таким, яким він існує незалежно від
свідомості суб’єкта пізнання. У класичній філософії
розуміється як відповідність знань реальному стану світу
(Аристотель, Бекон, Спіноза, Фейєрбах) або як відповідність
знання іманентним характеристикам ідеальної сфери (Платон,

67