Page 66 - 4829

планомірно та послідовно змінювати умови для отримання
бажаного результату; 4) багаторазово відновлювати перебіг
процесу у чітко фіксованих та повторювальних умовах.
Емпіризм – напрям у теорії пізнання, який визнає
чуттєвий досвід джерелом знань та стверджує, що усе знання
засновано на досвіді. Розум лише компанує та перегруповує
той матеріал, який надає досвід. Таким чином розум нічого не
додає нового до змісту наших знань. У методологічному плані
емпіризм – це принцип, згідно з яким життєва практика,
мораль та наука мають базуватись виключно на відповідному
досвіді. Емпіризм може бути у двох формах: ідеалістичній,
яка пов’язана з визнанням реальним лише суб’єктивного
досвіду (відчуття, уявлення) та матеріалістичній, що визнає
джерелом досвіду об’єктивно існуючий світ.
Закон – суттєвий, необхідний, стійкий, повторюваний
зв’язок між явищами. Категорія закон у своєму змісті
відображає той, не залежний від нашої свідомості, факт, що
предмети та явища навколишнього світу функціонують та
розвиваються у відповідності з властивим їм суттєвими,
необхідними, повторюваними та стійкими відношеннями.
Традиційно розрізняють різні типи законів. У макросвіті :
закон-тенденція, закон-однозначної детермінації, який має
місце у техніці; статистичний закон. У мікросвіті діють
вірогідні закони, що зумовлені корпускулярно-хвильовим
дуалізмом мікрооб’єктів.
Індуктивізм – напрям у логіці та філософії науки,
гносеологічним принципом якого є визнання індукції у якості
єдиного джерела та засобу утвердження нового знання.
Індукція – метод пізнання, який пов'язаний з
узагальненням даних спостережень та експериментів. У
логічному плані індукція є висновком, при якому загальне
судження отримується на основі одиничних засновків.
Здійснюється перехід від одиничного до загального. Висновок

66