Page 65 - 4829

Дедукція – метод пізнання, коли з істинних засновків
шляхом логічних роздумів отримуються істинні висновки.
Засновками у дедукції є аксіоми або гіпотези, які мають
характер загальних тверджень, а висновками – наслідки цих
тверджень, тобто теореми. Дедукція є основою для
аксіоматичного та гіпотетико-дедуктивного методу.
Детермінізм – філософське вчення про закономірний
універсальний взаємозв’язок та взаємообумовленість явищ
об’єктивної дійсності, результат узагальнення конкретно-
історичних та конкретно-наукових концепцій детермінізму.
Успіхи механіки призвели до закріплення уявлення про
виключно динамічний характер закономірностей, про
універсальну причинну обумовленість. Механічна
причинність та детермінізм остаточно об’єднались у концепції
Д. Лапласа. Центральною постає ідея, що будь-який стан
всесвіту є наслідком попередніх та причиною наступних
станів.
Експеримент – метод емпіричного дослідження, який
дозволяє у контрольованих та керованих умовах отримувати
знання про зв’язки між явищами та об’єктами або віднаходити
нові властивості об’єктів та явищ. Може бути природним та
мислиннєвим. Природний експеримент пов'язаний із
втручанням експериментатора у звичний природний перебіг
подій для вивчення об’єктів або ситуацій. Мислиннєвий
експеримент передбачає створення умовної ситуації, яка
дозволяє проявити необхідні властивості об’єктів, а також
операції з ідеалізованими об’єктами. Метод експерименту
вперше застосовано у дослідженнях Галілея, а теоретично
було обґрунтовано Ф. Беконом. Експеримент дозволяє: 1)
вивчати явища у «чистому» вигляді, коли прибираються
побічні фактори; 2) дослідити властивості предмета у штучно
створених екстремальних умовах або викликати явища, які у
природних умовах виявляються слабко або відсутні взагалі; 3)

65