Page 70 - 4829

Редукціонізм – методологічна настанова, яка полягає у
зведенні складного до простого, цілого до властивостей його
частин (мерістичний або демокритівський редукціонізм) та
частин до специфіки цілого (холічний або платонічний
редукціонізм). Історично виникає у природничих науках. У
філософському контексті аналіз меж застосування
редукціонізму пов’язаний з уточненням фундаментальних
онтологічних та логіко-гносеологічних проблем: визначення
ступеню зведення один до одного явищ різного порядку,
взаємовідношення принципу системності та принципу
розвитку, поглиблення концепції рівнів організації та ін.
Релятивізм – філософський принцип, який наголошує
на недостовірності та відносності усякого знання. Вперше
з’являється у давньогрецьких софістів Протагора та Горгія.
Синтез – це процес поєднання в єдине ціле частин
предмета, роз’єднаних у процесі аналізу. Аналіз і синтез є
взаємообумовленими процесами, що здійснюються на всіх
етапах наукового пізнання.
Спостереження – це певна система фіксування та
реєстрації властивостей і зв’язків досліджуваного об’єкта в
природних умовах. Здійснення спостереження передбачає
постановку та усвідомлення пізнавальної мети, а також
фіксування вихідних відомостей про об’єкт.
Теорія – це найбільш адекватна форма наукового
пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань
про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне,
синтетичне уявлення про закономірності та суттєві
характеристики об’єкта. Теорія на відміну від гіпотези є
знанням достовірним, істинність якого доведена та перевірена
практикою.
Факт – поняття, що фіксує реальну подію або результат
діяльності і, що вживається для характеристики особливого
типу емпіричного знання, яке, з одного боку, реалізує вихідні

70