Page 64 - 4829

Верифікація – процес встановлення істинності
наукових теорій шляхом емпіричної перевірки їх висновків.
Термін запропонований неопозитивістами. Вони спираючись
на можливість досягнення абсолютно істинної теорії, вважали
що можлива абсолютна верифікація. Проте починаючи з 1950-
х рр. було доведено, що стовідсоткова верифікація не є
можливою навіть щодо законів фізики.
Гіпотеза – форма теоретичного знання, структурний
елемент наукової теорії, що містить заснований на фактах
можливий варіант вирішення наукової проблеми, істинність
якого ще треба довести. Наукова гіпотеза завжди висувається
для вирішення наукової проблеми, що пов’язана з відкриттям
нових емпіричних фактів або з виникненням протиріч між
теорією та результатами експериментів, що з нею не
узгоджуються. Гіпотеза є формою переходу від невідомого до
відомого, від неточного до точного знання.
Гіпотетико-дедуктивний метод – це науковий метод,
який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних
явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції.
Якщо одержані результати відповідають усім фактам, даним у
гіпотезі, то ця гіпотеза визнається достовірним знанням.
Проте емпіричне підтвердження результатів гіпотези ще не
гарантує її істинності, а заперечення – ще не свідчить про її
хибність в цілому.
Гносеологія – філософська дисципліна, що досліджує
теорію пізнання. Розглядає процес пізнання з точки зору
відношення суб’єкту пізнання (дослідника, який має волю та
свідомість) до об’єкту пізнання (об’єкт природи, що не
залежить від волі та свідомості суб’єкта). До основних
проблем гносеології належать: інтерпретація суб’єкта та
об’єкта пізнання, структура пізнавального процесу, проблема
істини та її критеріїв, проблема форм та методів пізнання та
ін.

64