Page 69 - 4829

мислення, що визначається категоріями (найбільш загальні
поняття), парадигмами та науково-дослідними програмами.
Неопозитивізм
Парадигма – це зразок постановки проблеми та шляхів
вирішення задач, яких дотримується те чи інше наукове
співтовариство щодо дослідження певного явища природи.
Наукова парадигма містить у собі набір понять та технічних
засобів для спостереження та пояснення явищ. Парадигми
виникають лише на стадії розвиненої науки, адже свідчать про
певні наукові досягнення, які можуть бути підставою для
формування наукової теорії, що буде сприйнята
співтовариством вчених у якості основи для своїх досліджень.
Парадигма дозволяє об’єднати вчених у наукове
співтовариство, надати готові визначення основних понять та
принципи дослідження, дозволяє легко вирішувати задачі
шляхом співставлення відомих та невідомих ситуацій.
Центральне поняття у філософії науки Томаса Куна.
Постпозитивізм – напрям у філософії науки, що склався
у 1950-х рр. як реакція на концепцію науки логічного
позитивізму. Засновником вважається Карл Поппер.
Постпозитивісти запропонували відійти від дослідження мови
науки та логічних процедур отримання та обґрунтування
нового знання до вивчення історичних,
культурних,соціальних умов виробництва наукового знання.
Раціоналізм – напрям у гносеології, який визнає
пріоритет розуму як у пізнанні, так і у відношенні до чуттєвих
форм пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення). Зароджується
в античній натурфілософії, що стверджувала ідею про
здатність органів чуттів надавати людині хибну інформацію.
Достовірне знання можна віднайти лише у мисленні. У
Платона раціоналізм втілився в утвердженні дедуктивного
методу. У Новий час раціоналізм отримав обґрунтування у
працях Р. Декарта

69