Page 9 - 4802

управління створюються в результаті багаторічного попереднього періоду. Вид
об’єкта і предмет управління тісно пов’язані між собою. Наприклад, управління
використанням земельних ділянок із забудованими багатоповерховими
будинками, значно відрізняється від управління ділянками з одноповерховою
садибною забудовою.
Об’єктом управління є весь земельний фонд України, адміністративно-
територіальної одиниці, земельні угіддя окремих землеволодінь і
землекористувань, що відрізняються за характером використання, правовим
статусом, а також земельні ділянки, що не ввійшли в землекористування (землі
загального користування).
З прикладної точки зору, об’єктом управління є земельні відносини,
процеси формування землеволодінь та землекористувань, організація
раціонального використання, охорони та відновлення корисних властивостей
земельних ресурсів, які відповідають сучасним потребам людини і вимогам
законів природи.
Предметом управління є процеси організації використання землі, що у
межах визначеної території забезпечують усе різноманіття потреб його жителів.
Різноманіття потреб приводить до різноманіття способів використання земель,
що підлягають управлінню.
До числа таких способів належать:
– здійснення територіальної організації використання землі в
межах землекористування, окремих ділянок, масивів, земель
(землевпорядкування, планування, зонування та ін.);
– інженерне забезпечення процесу використання земель (інженерна
інфраструктура);
– установлення правового статусу земель (власність, користування, оренда,
обмеження, обтяження);
– установлення напрямків і видів використання землі (типи
землекористування, дозволене використання);
– упровадження економічно й екологічно ефективних технологій
використання землі;
– аналіз та оцінка природного й економічного стану земель;
– інші заходи, що впливають на статус і стан земель.
Метою управління земельними ресурсами є концентроване вираження
потреб суспільства, що задовольняються на основі використання властивостей
землі. Мета відображає перспективний стан земельних ресурсів і процес їх
використання. Саме використання землі – це безпосередній вплив суспільства
або окремих його суб’єктів на землю. При цьому в кожного такого впливу є
визначена мета, зумовлена споживанням конкретних властивостей землі.
Суспільство не в змозі цілком контролювати мету окремих суб’єктів через
їх масовість і розмаїття, тому управління цими процесами означає встановлення
загальних правил і меж використання землі. Такі межі створюються за
допомогою встановлених і юридично оформлених (у вигляді правових норм)
правил використання: регламентованих земельних відносин і системи
землекористування.

9