Page 10 - 4802

Ці положення характерні для будь-якого використання землі і є загальними
для всієї різноманітності системи земельних ресурсів.
У загальному вигляді, метою управління земельними ресурсами є
створення і забезпечення функціонування системи земельних відносин і
землекористування, що дає змогу найбільшою мірою задовольняти потреби
суспільства, які пов’язані з використанням землі.
У конкретний період часу мета може мати виражений акцент: соціальна,
економічна, екологічна або їх комбінація. У доперебудовний період на
території міст і селищ, наприклад, переважав соціальний аспект – коли
проголошувалося максимально можливе задоволення всіх потреб жителів
(часто без установлення достатньої їх ефективності). В даний час в умовах
розвитку земельного ринку відбулася переорієнтація на врахування
економічного аспекту, тобто досягнення максимального економічного ефекту.
Сучасна мета управління земельними ресурсами повинна бути зорієнтована на
максимум економічного ефекту при забезпеченні гарантованого соціального й
екологічного рівня.
Тому метою управління земельними ресурсами є створення і забезпечення
функціонування системи цивілізованих земельних відносин і сталого
(збалансованого) землекористування, що дає можливість при забезпеченні
досить високого рівня екологічних і соціальних умов життя, розвитку
ефективної підприємницької, суспільної й іншої діяльності формувати умови
збереження і відновлення властивостей навколишнього природного
середовища, зокрема землі, одержувати максимум надходжень фінансових
засобів у державний і місцевий бюджети.

1.2. Сутність і зміст управління земельними ресурсами
Суб’єкти управління поділяються на суб’єкти, що здійснюють державне,
місцеве і внутрішньогосподарське управління. У свою чергу, державне
управління поділяється на загальне і відомче (галузеве) управління.
Загальне державне управління здійснюється державними органами
загальної і спеціальної компетенції і має територіальний (регіональний)
характер. Воно поширюється на всі землі в межах визначеної території
(України в цілому, області, адміністративні райони, міста) незалежно від
категорії земель і суб’єктів права на земельну ділянку.
Відомче (галузеве) управління землями, здійснюване міністерствами,
комітетами, службами, будується за принципом підвідомчості підприємств,
організацій, яким надані землі і не залежить від територіального розміщення
земель.
Місцеве управління здійснюється органами місцевого самоврядування і
може мати як загальний, так і спеціальний характер.
Внутрішньогосподарське управління землями здійснюють самі володільці і
користувачі земельних ділянок.
Управління земельними ресурсами має комплексний характер, оскільки
зачіпає інтереси цілого ряду суб’єктів земельних відносин, що викликає
необхідність застосування системного підходу до управління процесом

10