Page 6 - 4802

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

1.1. Основні поняття управління
Під управлінням прийнято розуміти дію з боку якогось активного начала
стосовно певних об’єктів або з боку суб’єкта управління стосовно об’єкта
управління. Ця дія спрямована на досягнення певної мети, бажаного
результату.
Мета управління – це наперед визначений результат (стан об’єкта), на
досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-
економічного розвитку та покращення екологічного стану. Спрямування в
досягненні мети завжди спонукають соціально-економічну та екологічну
діяльність.
Управління, яке зорієнтоване не на розвиток, а підтримку функціонування
керованої системи, слід кваліфікувати як регулювання. В широкому розумінні
регулювання – це процес, який забезпечує потрібні значення змінних, що є
істотними у функціонуванні об’єкта управління.
Управляти можна тільки системою. Систему, в якій реалізуються функції
управління, називають системою управління. У ній виділяють дві складові
системи: управляючу і керовану (рис. 1.1).
Управляюча система (суб’єкт) здійснює функції управління, а керована є
його об’єктом. Якщо управління здійснюється свідомо, то управляюча система
створюється суб’єктом управління. Завдання суб’єкта управління полягає саме
в тому, щоб спрямувати розвиток об’єкта у бажаному напрямі через
управлінський вплив.
Між управляючою і керованою системами повинні бути канали зв’язку.
Каналом прямого зв’язку від управляючої системи до керованої передається
управляюча інформація (управляючий вплив), а каналом зворотного зв’язку
передається інформація про стан керованої системи.
Найпростішу схему управління зі зворотним зв’язком наведено на
рисунку 1.2.
Важливою особливістю соціальних і економічних систем, якими свідомо
управляють, є обов’язкова наявність посередника у зв’язках d і f, тобто
відсутність автоматизму в їх функціонуванні. Це зумовлює важливі специфічні
вимоги до організації систем соціально-економічного управління, визначення
його якості, висуває проблему стимулювання. Тому наведеної на рисунку 1.2
схеми недостатньо для опису систем управління соціально-економічними та
екологічними процесами в галузі використання і охорони земель.
Управляюча система має не лише реєструвати стан об’єкта управління, а й
спостерігати за змінами середовища, прогнозувати можливі реакції об’єкта на
ці зміни, щоб вжити відповідних заходів. З урахуванням цього схема
інформаційних зв’язків матиме вигляд, поданий на рисунку 1.3.

6