Page 4 - 4802
P. 4

ВСТУП

                  Управління земельними ресурсами є спеціальною дисципліною в процесі
            підготовки інженерів землевпорядників.
                  Метою  вивчення  цієї  дисципліни  є  пізнання  сутності  і  закономірностей
            розвитку  управління  земельними  ресурсами,  вивчення  методів  та  механізмів
            управління.
                  Кожному  періоду  розвитку  суспільства  відповідають  певна  система
            управління  земельними  ресурсами,  зумовлена  панівною  формою  власності  на
            землю, а також властиві їм форми землекористування. Земля була і залишається
            головним  джерелом  задоволення  першорядних  потреб  людини,  –  є
            найважливішою ланкою усіх виробничих процесів і тому має велике значення в
            житті  людей.  Але  нераціональне  використання  землі  може  призвести  до
            зниження  цієї  унікальної  здатності.  Тому  питання  про  охорону  й  організацію
            раціонального  використання  земель  завжди  лежить  у  площині  інтересів
            суспільства.  Суспільство  зацікавлене  в  тому,  щоб  той,  кому  належить  земля,
            організував її використання найбільш оптимальним способом. Як правило, при
            цьому  інтереси  суспільства  і  конкретного  землекористувача  збігаються.  Але
            можлива і розбіжність цих інтересів. Так, природно, що тимчасовий користувач
            виявить  інтерес  лише  до  одержання  ефекту  протягом  того  терміну,  поки  він
            використовує землю.
                  Досягнення балансу інтересів суспільства і конкретного землекористувача
            дає змогу судити про раціональність використання відповідних земель.
                  Значною мірою досягненню такого балансу сприяє поєднання в одній особі
            функцій  користувача  ділянки,  що  об’єктивно  прагне  інтенсифікувати
            використання землі і взяти при цьому максимальну вигоду, і його власника, що
            прагне, у свою чергу, зберегти корисні властивості своєї ділянки.
                  Так,  обстеження  американських  і  канадських  фермерів,  що  мають  у
            власності одну частину оброблюваної ними землі, а іншу орендують, показали,
            що  на  власній  землі  фермер  дотримується  системи  сівозмін,  вчасно  вносить
            добрива, видаляє каміння і т. п., тоді як на орендованій частині земель (навіть,
            якщо  вона  має  більшу  потребу  в  меліоративних  роботах)  той  самий  фермер
            ігнорує ці природозахисні дії.
                  Таким        чином,       у     процесі       використання          землі,      особливо
            сільськогосподарського  призначення,  повинні  поєднуватися  як  інтереси
            конкретних землекористувачів, так і суспільства в цілому.
                  Використання земель повинно:
                  1) відповідати соціально-економічним інтересам розвитку країни в цілому,
            окремих галузей, регіонів і конкретних землекористувачів;
                  2) найбільш повно враховувати природні й економічні умови й властивості
            конкретних  територій  і  передбачати  оптимальне  співвідношення  угідь  та
            оптимальні спеціалізацію і розміри виробництв;
                  3) бути  найефективнішим  способом  організоване  й  забезпечувати
            досягнення максимального економічного й соціального ефекту при дотриманні
            екологічних вимог;


                                                            4
   1   2   3   4   5   6   7   8   9