Page 88 - 4794

яке супроводжується швидким розповсюдженням нових
глобальних цінностей і цільових орієнтацій, створює і нові,
небувалі можливості для переходу до глобального управління
людським розвитком, що стимулюється зростаючим
розумінням обмеженості природних ресурсів;
- необхідність найбільш повного використання переваг
вільного руху основних факторів виробництва, що неможливе
без ретельної координації найбільш важливих економічних
рішень на міжнародному рівні, спільного забезпечення макро-
та мікроекономічної рівноваги в рамках світового
господарства, а не окремих країн.
Тенденції зростаючої транснаціоналізації мікро- та
макроекономічного регулювання проявлялись уже досить
давно, проте вони значно інтенсифікувались у другій половині
ХХ сторіччя. Це стало прямим наслідком транснаціоналізації
у сфері матеріального виробництва і призвело до утворення
якісно нової, більш складної структури механізму
регулювання. Найбільш помітною характеристикою цієї нової
структури є швидке становлення нової суперструктури
економічного регулювання, яку можна було б умовно
віднести до управлінських структур мегарівня.
Структура мегарівня охоплює такі компоненти, як
механізми регулювання діяльності транснаціональних чи
багатонаціональних корпорацій, міжнародних об’єднань,
урядових та неурядових організацій, інтеграційних
угруповань, систему регулюючих норм і правил, якими вони
оперують. Ці інтернаціональні інститути дедалі більше
підпорядковують собі процеси змін і трансформацій в рамках
окремих національних систем економічної діяльності.
Разом з тим слід зазначити, що система глобального
регулювання є досить диверсифікованою і не може зводитись
до одного мегарівня. Навіть сам цей рівень є неоднорідним,
швидко диференціюється і в сучасних умовах має різні
підрівні: неурядових об’єднань та організацій, регіональних

88