Page 84 - 4794

формується нині) [21]; вперше це поняття запропонував
керівник японської корпорації «Соні» Акіо Моріта, який
вважав, що відбувається процес глокалізації в результаті
культурної гібридизації, тобто конструктивного
співробітництва та взаємозбагачення культур у рамках
регіонів [22].
Проте існує й інша інтерпретація цього поняття.
Наприклад, З. Бауман, погоджуючись з тим, що інтеграція та
фрагментація, глобалізація та територизація світу
взаємопов'язані і є різними сторонами одного процесу,
вважає, що глокалізація – це процес, який об'єднує тенденції
глобалізації та локалізації, що ґрунтується передусім на
перерозподілі привілеїв та дискримінації, багатства та
бідності, сили та безсилля, свободи та залежності. Отже, це
процес рестратифікації світу, що базується на нових
принципах, процес створення нової ієрархії світового
масштабу.
Р. Робертсон пише про взаємодоповнюваність локальних
та глобальних тенденцій, проте в окремих випадках, на його
думку, ці процеси можуть зіштовхуватися. Глокалізація – це:
- поширений варіант глобалізації, що проявляється у
здатності основних тенденцій у сфері виробництва та
споживання універсальних товарів перетворитися на
регіональні форми, тобто адаптуватися до специфіки
локального ринку;
– фрагментація світу (розкол і зіткнення інтересів
різноманітних міжнародних регіональних угруповань на
основі расової та національно-культурної диференціації).
Окремі вітчизняні дослідники додатково акцентують увагу
ще на такому протилежному глобалізації прояві як
фрагмеграція (термін, який означає поєднання процесів
інтеграції та фрагментації, був ведений Дж. Розенау) –
формування та зміцнення (інтеграція) блоків та союзів

84