Page 85 - 4794

«національних держав» у вигляді складних ієрархічних
систем, які боротимуться за ресурси [22].
Недоліки нового регіоналізму. На думку науковців,
регіоналізм на початку ХХ ст., а також відразу після Другої
світової війни, представлений кількома блоками, був
корисним у тому розумінні, що на тому етапі міжнародного
поділу праці саме блоки були здатні шукати компроміси та
досягти скорочення чи усунення існуючих торгових перешкод
шляхом переговорів, для того щоб прискорити створення
світової системи вільної торгівлі. Однак регіоналізація
приховувала у собі чимало загроз. Одна з них полягала у
тому, що регіоналізм виявив себе повільним та менш
ефективним, ніж система багатосторонньої торгівлі. Другим
недоліком є те, що регіоналізація не в змозі дати більш
позитивні результати, ніж система багатосторонньої торгівлі.
Загалом під старим регіоналізмом слід розуміти
регіональний світовий порядок, який існував в умовах
біполярності і формувався значною мірою «зверху» під
контролем двох конкуруючих наддержав; мав
протекціоністський характер, був чітко спрямований на
розв'язання або економічних проблем, або проблем безпеки;
включав у себе лише відносини між суверенними державами.
Новий регіоналізм – це регіональний світовий порядок,
який розвивається як сучасна версія багатополярності;
формується «знизу», мається на увазі, що процес сучасної
регіоналізації містить елементи миттєвості та автономії його
акторів; прагне до реалізації ідеї «відкритого регіоналізму»,
що сумісний з економічною взаємозалежністю; є більш
багатовимірним, ніж «старий регіоналізм», адже включає в
себе торговельно-фінансовий, екологічний, соціально-
політичний та інший виміри; передбачає участь недержавних
та субнаціональних суб’єктів.

85