Page 42 - 4794

визначає загальний контекст, у рамках якого ринок
самореалізується. Без цього перехід до більш розвинених і
цивілізованих форм ринкових відносин був би неможливий.
У процесі природного відбору (на прикладі змін у
біосфері) сформувався сталий симбіоз державних (правових і
адміністративних) та ринкових регуляторів економіки, який
перетворився на стійку саморозвинену систему. З розвитком
економіки така система ускладнюється і самоудосконалю-
ється, адаптується до середовища, що постійно змінюється.
Відповідно до законів природного відбору цей процес являє
собою нескінченний ланцюг спроб, помилок, виправлень
останніх, нових спроб тощо.
Одним з основних питань в ході такого процесу
коливань від ринку до держави і навпаки (приклад СРСР з
його патологічним відхиленням у бік державного
регулювання, що закінчився крахом такої моделі), який
незмінно впливав на гостроту суперечок як у середовищі
економістів різних спрямувань, так і серед політиків, є
питання співвідношення ринкових сил та державного
регулювання. До початку ХХІ ст. воно стало актуальним не
тільки для країн, які недавно ступили на шлях ринкових
перетворень, але і для країн зі стійкими ринковими
структурами, непохитними інститутами приватної власності і
розвинутою системою державного регулювання. Світовий
досвід розвитку ринкового господарства показав черговість
періодів посилення ринкового конкурентного механізму з
періодами державного регулювання економіки. Відповідно і
на авансцену економічної політики виходили концепції, які
проповідували посилення ролі держави в економічних
процесах (перш за все кейнсіанство, первинність якого в
економічній теорії та практиці господарського регулювання
відмічалась упродовж багатьох десятиріч минулого століття,
приміром до кінця 70-х років), та концепції, які робили ставку
на ринкові сили в економіці, на підприємництво і на

42