Page 18 - 4786

міжособистісних взаємин, то інформаційний — детермінує прагнення
людини до більш-менш адекватної оцінки дійсності.
— Досліджуючи залежність поведінки від групи, російський вчений В.
Чудновський дійшов висновку про існування таких типів конформної
поведінки:
— зовнішнє підпорядкування індивіда групі. Проявляється у свідомому
пристосуванні до думки групи, яке супроводжується гострим внутрішнім
конфліктом, а також у свідомому пристосуванні до думки групи без яскраво
вираженого внутрішнього конфлікту;
— внутрішнє підпорядкування індивіда групі. Індивід сприймає думку групи
як власну і підтримує її не тільки в конкретній ситуації, а й поза її межами.
— Конформні особи виявляють слабший інтелект, ніж незалежні, їм більше
притаманні догматичність, стереотипність мислення, нечіткість думок та
висловлювань. Сфера мотивації та емоційних функцій конформної особи
характеризується недостатньою силою характеру, невмінням володіти
собою у стресових ситуаціях. У сфері самосвідомості вони страждають
комплексом неповноцінності, а в стосунках з іншими проявляють
авторитарність, занепокоєність справами інших людей. Конформність як
міра підпорядкування людини груповим нормам та вимогам є не
особистісною рисою, а властивістю міжособистісних відносин, пов'язаних із
рівнем розвитку групи, характером її діяльності, ситуацією, наявністю у
групі індивідів, які відхиляються від загальної думки, та ін.
— Багато дослідників вважає конформізм негативним явищем, якому властиве
свідоме пристосування, навіть пристосовництво до дійсності. їх оцінки
ґрунтуються на переконаннях, що конформізм за своєю суттю є явищем не
так психологічним, як етичним. Опоненти ж доводять, що конформізм
виконує важливі функції у процесі соціалізації особистості, інтеграції її у
соціальну спільноту. Досить своєрідні міркування висловлюються щодо
явища конформності, яке, на відміну від конформізму, окремі науковці
вважають неоцінним, тобто таким, що перебуває поза оцінкою. Важливу
відмінність конформності від конформізму вони вбачають у тому, що
конформність може проявлятися не стільки на рівні індивідуальних
відмінностей, скільки на рівні особливостей групової ситуації. Відомі також
намагання трактувати конформність до групових норм в одних випадках як
позитивний, в інших — як негативний чинник функціонування групи. За
твердженням прихильників цієї точки зору, деколи конформність може
стимулювати навіть альтруїстичну поведінку або поведінку, яка
узгоджується із моральними критеріями самої особистості. Натомість
прийняття групових норм, що переслідує особисту вигоду, кваліфікується як
пристосовництво. За таких обставин конформність спричинює різні
негативні ефекти.
— Нормативний тиск (вплив) вступає у непросту взаємодію з можливостями і
ресурсами, які перебувають у розпорядженні групової меншості.
— Вплив норм меншості. Дослідження проблеми впливу норм меншості
започаткував французький соціальний психолог С. Московічі, з'ясовуючи
умови, за яких меншість може не тільки чинити опір, а й бути активним
джерелом впливу. Спершу вчений звернув увагу на те, що індивід не завжди
поступається тиску групи. Аналіз цього феномену вилився в концепцію

18