Page 11 - 4786

розвитку групової структури (Рисунок 1). Обидві сфери групового розвитку, хоч і
впливають одна на одну, наділені своїми внутрішніми особливостями та
закономірностями. У кожній сфері існує по чотири стадії, які послідовно змінюють
одна одну.

Російський дослідник Л. Уманський, розгортаючи свою концепцію поетапного
розвитку групи, взяв за основу послідовну зміну стадій, які різняться ступенем
психологічної інтегрованості у діловій та емоційній сферах (Рисунок 2). Груповий
розвиток, на його погляд, починається з точки, яка знаходиться всередині стадії і
називається конгломерат (лат. conglomerates — нагромаджений) — сукупність
незнайомих один одному індивідів. Розвиток групи може відбуватися за двома
напрямами: за просоціальної орієнтації (рух до позитивного полюса) група, долаючи
різні стадії, розвивається уверх аж до найвищої точки, якою є колектив. За
асоціальної спрямованості (рух до негативного полюса) група перетворюється на
антиколектив. Поступальний розвиток групи, на думку Л. Уманського, стримують (і
зумовлюють) такі суперечності:

— між потенційними можливостями групи та її реальною діяльністю;

— між зростаючою інтеграцією членів групи і потребою кожного з них

реалізуватися в ній особистісно;

— між посиленням орієнтації групи на спільне “Ми” і усвідомленням місця і

ролі групи в ширшій соціальній спільності.

Рисунок 1.1 – Двовимірна модель розвитку групи (за Б. Такменом)

11