Page 10 - 4786

—сумісність і спрацьованість. Породжують стійкі відносини, до яких залучені
учасники спілкування і які задовольняють членів групи;

—згуртованість. Цей процес характеризує ступінь прихильності індивідів до
групи. Як стабілізуючий механізм групової динаміки, згуртованість зумовлює
подібність думок, цінностей, уявлень про цілі групи, особливості її діяльності
та функціонування.

Механізми групової динаміки зумовлюють дві протилежні тенденції — інтеграцію та
диференціацію групи, що мають своїм наслідком нерівномірність її розвитку.

Концепції і моделі розвитку малої групи (на самостійне опрацювання)

У процесі суспільного розподілу праці виникає необхідність розв'язання певних
соціальних завдань, що й породжує потребу у створенні малих груп, покликаних
орієнтуватися на ці завдання. Наприклад, студентська група створюється у зв'язку із
вступом випускників шкіл до вищого навчального закладу. Отже, об'єктивні причини

виникнення малої групи перебувають поза нею, вони закорінені в ширшій соціальній
системі. Важливою психологічною передумовою виникнення групи є потреби
індивідів у спілкуванні. На цьому процесі позначаються соціальний досвід,
самооцінка індивіда, пов'язані груповим членством очікування, специфіка діяльності,
можливість досягнення певної мети та ін.

Серед зарубіжних авторів є багато прихильників думки, що утворення групи
зумовлене психологічними причинами, передусім можливістю отримати задоволення
від взаємодії з іншими людьми. Поширеною є точка зору, згідно з якою група виникає
з необхідністю людини задовольнити свої потреби. Однак пояснення процесу
утворення малої групи тільки психологічними причинами не враховує соціального
контексту життя спільноти. Адже утворення малої групи пов'язане із сукупністю
зовнішніх обставин, що зумовлюють її виникнення, з власне психологічними
чинниками, внаслідок дії яких вона стає спільнотою з властивими їй всіма груповими
характеристиками.

Утворення групи є процесом її формального виникнення і наповнення людьми,
які приносять у групу свої індивідуальні властивості, особистісні устремління,
життєвий досвід взаємодії і розв'язання групових завдань.

Формування взаємин між ними — це передумова перетворення групи, що
об'єктивно виникла, на психологічну спільність.

Розвиток малої групи. Мала група, як і кожен соціальний організм, переживає
у своєму розвитку зміни етапів, стадій, які різняться характером домінуючих
тенденцій у внутрігрупових взаєминах. Кожен із представників різних
соціально-психологічних шкіл по-своєму виокремлює ці етапи. Наприклад,
американський психолог Б. Такмен, надаючи перевагу двовимірній моделі розвитку
групи, розглядає дві основні сфери (виміри) групової життєдіяльності:
інструментальну (ділову) сферу, пов'язану з розв'язанням групового завдання, та
експресивну (емоційну) сферу, домінантою якої є міжособистісний контекст
10