Page 47 - 4783

рад, чітко розподіливши функції між ними та місцевими державними
адміністраціями.

Другим за значенням законодавчим документом, який регулює
організаційно-правове забезпечення формування місцевих бюджетів є

Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21
червня 2001 року [13]. Він суттєво змінив підходи, які використовувалися

при формуванні дохідної частини місцевих бюджетів згідно із Законом

України “Про бюджетну систему України”.

Бюджетний кодекс України виявився прогресивним законодавчим

актом, у якому вперше була спроба врегулювати відносини, що виникають у

процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду

звітів про їхнє виконання, а також контролю за виконанням Державного

бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до Конституції України

та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Позитивним у Бюджетному кодексі України є той факт, що

законодавець чітко формулює основні терміни, які використовуються у

документації, та дає їм пояснення. Так, доходами бюджету вважаються усі

податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі,

справляння яких передбачено законодавством України [13]. У якості

надходжень до бюджету виступають “... доходи бюджету та кошти, залучені

в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади,

органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого

самоврядування” [13]. Органами стягнення визнаються податкові, митні та

інші органи, яким, відповідно до закону, надано право стягнення до бюджету

податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень [13].

Бюджетний кодекс України дає також трактування окремих понять, які

пов’язані з формування місцевих бюджетів, зокрема міжбюджетних

трансфертів у частині дотації вирівнювання та субвенції.

У 2010 році було суттєво доопрацьовано Бюджетний кодекс України,

зважаючи на сучасні глобалізаційні тенденції. Так, у третьому розділі

47