Page 20 - 4737
P. 20

ж) принципу паралельності виробничого процесу;
                  з) принципу автоматичності виробничого процесу;
                  і) принципу системності виробничого процесу;
                  й) принципу оптимальності виробничого процесу.

                  Значення кожного із представлених принципів змінюється у
            зв’язку з розвитком виробництва та суспільства. У сучасний мо-
            мент часу та у подальшому в плануванні виробництва все більше

            значення  будуть  займати  питання  пропорційності,  спеціалізації
            гнучкості,  системності  та  оптимальності.  Виробничий  процес,
            побудований та спланований на підставі наведених принципів за-
            безпечує високу економічну ефективність виробництва.

                  Заводське планування виробничо-господарської діяльності на
            машинобудівному  (приладобудівному)  підприємстві  складається
            з двох взаємопов’язаних між собою частин:

                  1) техніко-економічне планування;
                  2) оперативне планування та управління.
                  Відмінність  між  цими  двома  частинами  заводського  плану-

            вання полягає перш за все в об’єктах планування та обліку.
                  Такі об’єкти планування та обліку як загальний обсяг проду-
            кції заводу (цеху), собівартість продукції, продуктивність праці,

            рентабельність виробництва та інші слід вважати важливішими у
            системі техніко-економічного планування. Ставлячи за мету ви-
            конання  плану  із  зазначених  важливих  показників,  оперативне
            управління не здійснює з них самостійних розрахунків, не планує

            та не веде обліку цих показників.
                  Наступна відмінність полягає у використанні різних одиниць
            вимірювання у планово-облікових розрахунках.

                  Кінцеві  результати  техніко-економічних  розрахунків  мають
            вартісні  одиниці  вимірювання,  а  характерним  в  оперативному
            плануванні та управлінні є розрахунки у натуральному чи трудо-
            вому виразі.

                  Ще однією відмінністю слід вважати використання у плану-
            ванні різних планово-облікових одиниць.
                  Техніко-економічне  планування  характеризується  об’ємним

            характером розрахунків. Найбільш важливими об’єктами плану-
            вання та обліку слід вважати наступні показники виробничої дія-
            льності підприємства: обсяг продукції, який підлягає виготовлен-

            ню підприємством, цехом, дільницею, бригадою, необхідний для
            цього загальний обсяг трудових та грошових витрат, обсяг робіт


                                                                20
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25