Page 70 - 4727

4 Калькулювання і облік повних та змінних витрат

Калькулювання повних витрат – метод, що передбачає
включення всіх (змінних і постійних) виробничих витрат до
собівартості.
Цей метод традиційно застосовується для складання
зовнішньої фінансової звітності. Наведені у попередніх питаннях
цієї теми приклади позамовного та попроцесного методів, спільних
продуктів були основані на калькулюванні повних витрат.
З метою складання внутрішньої звітності і прийняття рішень
в короткотерміновий період застосовують калькулювання
змінних витрат – метод, що передбачає включення до собівартості
тільки змінних виробничих витрат.
При калькулюванні змінних витрат постійні
загальновиробничі витрати, так само як і адміністративні, витрати
на збут розглядають як витрати періоду і списують на витрати
періоду, а не на виробництво. Змінні загальновиробничі витрати
включають до виробничої собівартості (рис. 4.1).
На основі калькулювання змінних витрат є можливість обчислити
маржинальний дохід, який застосовується для прийняття цілої
низки короткострокових управлінських рішень.
Маржинальний дохід – різниця між доходом від реалізації
продукції та змінними витратами, пов’язаними з обсягом реалізації.
Маржинальний дохід відображає внесок окремого сегмента
діяльності (відділу, виду продукції) у відшкодування постійних
витрат та формування прибутку підприємства. Виходячи з цього
суму маржинального доходу можна обчислити як суму постійних
витрат та прибутку.
У Звіті про фінансові результати при калькулюванні
за змінними витратами відображають або один показник
маржинального доходу (загальний), або декілька: виробничий,
загальний.
Виробничий маржинальний дохід – це різниця між доходом
від продажу та змінними виробничими витратами.

69