Page 25 - 4720

нових умовах. Проте існує ряд цікавих теоретичних ідей і кон-
цепцій, застосування яких може виявитись ефективним. Це, зок-
рема, теорії про «скелет і тканину» міського простору, теорії
інтеграції, мінімізації віддалей та простору, розвитку депресив-
них територій, циклічності розвитку містобудівних систем та ін.
Головна увага зосереджується на теоретичних положеннях ста-
лого розвитку, постіндустріального суспільства та теорії розвит-
ку міста.
Таким чином, професійно проведена інвентаризація та
аналіз стану урбанізованої системи надали можливість
об’єктивно оцінити її стан, виявити проблеми й невідповідно-
сті (здійснити «діагностування стану» системи). Вивчення ві-
тчизняної і зарубіжної практики вирішення такого типу
проблем, а також теоретичних рекомендацій і підходів до їх
розв’язку дозволить правильно визначити «курс лікування»,
тобто вибрати основні орієнтири, шляхи та засоби розвитку і
просторової організації містобудівної системи. На цьому за-
вершується підготовчий етап виконання роботи й розпочина-
ється етап обґрунтування концепції та шляхів її проектної
реалізації.
V. Обґрунтування концептуальних положень просторо-
вої організації та розвитку містобудівних систем. Концепція
розпочинається з визначення основного вектора та пріоритет-
них напрямів розвитку. Вектор розвитку обумовлюється особ-
ливістю простору і його геополітичним місцем. Так, основним
вектором розвитку може бути підвищення соціально-еколого-
економічної ефективності функціонування міста шляхом усу-
нення суперечностей, досягнення сумісності між елементами
в системі та системи з надсистемою. Він передбачає максимі-
зацію корисності системи, мінімізацію затрат часу та шкідли-
вих наслідків. З’ясовуються питання «урбанізація –
дезурбанізація» функціональної структури; «концентрація –
деконцентрація» господарських функцій; «моноцентрична –
поліцентрична» структура опорних центрів розвитку міста;

24