Page 30 - 4720

Просторова організація — структурно-параметричне й
просторово-часове впорядкування й узгодження елементів і
зв’язків простору, що забезпечує ефективність використання і
розвиток містобудівних систем.
Містобудівний простір — багатовекторний простір
людських, природних, функціональний і часових характерис-
тик, у яких реалізується життєвий цикл містобудівних систем.
Промисловий центр — група промислових підпри-
ємств, взаємопов’язаних спільністю технологічного процесу,
що мають єдину систему розселення й обслуговуються спіль-
ною інфраструктурою.
Територіально-виробничий комплекс — взаємообу-
мовлене поєднання підприємств на певній території, за якого
ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно
з природними й економічними умовами.
Робоча сила характеризується кількістю (чисельність
працівників) та якістю (статево-віковий склад, рівень кваліфі-
кації, рівень освіти, традиції й навички); роль праці як складо-
вої зростає з розвитком продуктивних сил — підвищуються
вимоги до якості трудових ресурсів.
Район — територія, що відрізняється від інших за суку-
пністю складових частин, які характеризуються єдністю, вза-
ємозв’язком і цілісністю; це є об’єктивною умовою,
закономірністю раціонального розвитку конкретної території.
Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпо-
середню продуктивну силу. Наука — особливий ресурс, а її
просторова фіксація ускладнена. Вплив науки виявляється у
результаті праці, у змінах технології та організації виробницт-
ва, що відбивається й на територіальному аспекті (поява нових
виробництв, зміна територіальних виробничих зв’язків, кон-
центрація й деконцентрація виробництв тощо).
Геополітичний потенціал умовно розділяється на зов-
нішньо- і внутрішньополітичний, проявляється відповідно до
розширення добросусідських відносин з державами-сусідами,

29