Page 27 - 4720

та їх прив’язки до конкретних умов, зокрема меж системи,
внутрісистемних зв’язків, відношення проектованої системи з
надсистемою, визначення функціональних та інших характе-
ристик. Тобто формування композиції системи як поєднання її
елементів, зв’язків і відношень, коли вони, не втрачаючи ін-
дивідуальних характеристик, забезпечують необхідні (бажані)
системі ефекти. Проектне рішення виконується у вигляді ряду
схем (функціонального зонування, розміщення об’єктів) та
інших проектних матеріалів.
Запропонована методологія трактується як поєднання
підходів «зверху – вниз» та «знизу – вверх», а саме від загаль-
них, концептуальних питань до їх конкретних реалізацій, а
також коли в роботі пропонується вирішення окремих локаль-
них завдань, що потім «зшиваються» в загальне проектне рі-
шення. Хоч при вирішенні локальних урбаністичних завдань
підхід «знизу» може бути ефективним, на нашу думку, доці-
льно застосовувати одночасно два підходи — «зверху – вниз»
і «знизу – верх», а на їх перетині можна знайти ефективні
розв’язки складних урбаністичних завдань.
Таким чином, описані кроки урбаністичного проекту-
вання узгоджуються з традиційним підходом, проте змінено
зміст і акценти окремих етапів, що обумовлено новими умо-
вами, які склалися в містах та в державі. У сьогоднішніх умо-
вах урбаністичне проектування пов’язується з середовищним
підходом, потребою фахового врахування композиційних
особливостей просторових ситуацій; переміщення людини у
центр проектних дій; концептуальності та альтернативності
підходів до вирішення проблем міст і територій.

26