Page 202 - 4707

На стабільність емульсії найбільший вплив має
природа i концентрація емульгатора (стабілізатора) в
емульсії. Природа емульгатора впливає не тільки на
стабільність, але й на тип емульсії. Гідрофільні
емульгатори, розчинні в воді, стабілізують прямі емульсії, а
гідрофобні (або органофільні) емульгатори, які краще
розчинні в неполярних рідинах, стабілізують обернені
емульсії (правило Банкрофта).
Як емульгатори використовують поверхнево-активні
речовини (ПАР) всіх класів, а також порошки. Останні
стабілізують прямі емульсії, якщо вони гідрофільні, i
обернені – якщо органофільні. При введенні в емульсію в
умовах перемішування її ПАР, які є стабілізаторами
емульсій протилежного типу, може відбуватися інверсія
(обернення) емульсії, тобто перетворення емульciї одного
типу в емульсію іншого типу.
Латекси. За своїми властивостями до емульсій з
водним дисперсійним середовищем наближаються природнi
синтетичні латекси (від латинського latex − сік). Природні
латекси представляють собою молочний сік каучуконосів,
гевеї бразильської тощо. Синтетичні латекси одержують
полімеризацією або поліконденсацією у водному
середовищі низькомолекулярних речовин, так званих
мономерів. Латекси, як i емульсії, містять мікроскопічні
частинки (глобули), які наближаються за формою до
сферичних, на поверхні яких адсорбований стабілізатор –
сполуки типу білків у природних латексів i мила (ПАР) в
синтетичних. Глобули латексів характеризуються розмірами
–9
–7
порядку 10 ÷10 м.
Синтетичні латекси займають серед полімерних
матеріалів одне з перших місць за можливістю
використання. Їх використовують для виготовлення
широкого асортименту губчастих, формових, тонкостінних
гумових виробів, для виробництва водорозчинних фарб, для
обробки шкір, просочування i покриття паперу, ізоляції
200