Page 199 - 4707

(крапельок). Як правило, дисперсність емульсій значно
нижча від дисперсності золів з твердою дисперсною фазою.
Від типових емульсій слід відрізняти так звані
критичні – ліофільні емульсії. Критичні емульсії – це
системи, які утворюються звичайно з двох обмежено
розчинних рідин (наприклад, аніліну i води, ізоамілового
спирту i води тощо) за температур, дуже близьких до
критичної температури розчинення, коли поверхневий натяг
на границі фаз стає дуже малим i теплового руху молекул
достатньо для диспергування однієї рідини в іншій. У
результаті такого самочинного диспергування утворюється
мікроемульсія, в якій коалесценція окремих крапельок
зрівноважується намаганням обох рідин piвномipно
розподілитися в об’ємі.
Звичайно, ліофільні емульсії класифікують:
1) за полярністю дисперсної фази i дисперсійного
середовища;
2) за концентрацією дисперсної фази в
дисперсійному середовищі.
Згідно з першою класифікацією розрізняють:
а) емульсії неполярної або малополярної рідини в
полярній (наприклад, емульсії типу олії (органіки) у воді
О/В – це емульсії першого роду або прямі емульсії;
б) емульсії полярної рідини в неполярній (типу
В/О – це емульсії другого роду або обернені (інвертні)
емульсії.
В особливий клас виділяють емульсії рідинних
металів (наприклад, pтyтi, талію) у воді Ме/В), поскільки в
цьому випадку i дисперсна фаза, i дисперсійне середовище
поводять ceбe, як полярні рідини, але нерозчинні одне в
одному.
Тип емульсії визначають за властивостями її
дисперсійного середовища. Для цього визначають:
a) здатність емульсії змочувати гідрофобну
(наприклад, парафінову) поверхню;
197