Page 177 - 4707

+ x-
- n-
{[(mAgI)nI ] (n-x)K } xK +
агрегат дифузійна
адсорбційна частина
частина
ядро
гранула

міцела
Рисунок 3.19 – Будова міцели золя AgI з надлишком
розчину KІ

де m – число молекул AgI в агрегаті, n – число ПВШ,
n   x – число протийонів у адсорбційній частині ПЕШ, x
– число протийонів в дифузній частині ПЕШ. Як правило
m  n.
Таким самим чином можна зобразити і міцелу золя з
позитивно зарядженою гранулою, наприклад, міцелу золя
AgI з надлишком розчину AgNO 3 (рис. 3.20).

- x+
+ n+
{[(mAgI)nAg ] (n-x)NO } xNO 3 -
3
агрегат
ядро
гранула
міцела
Рисунок 3.20 – Будова міцели золя AgI з надлишком
розчину AgNO 3

На даний час поширилось уявлення про те, що в
ПЕШ на поверхні оксидів, що місяться в розчині, як ПВЙ є
+
–
йони H або OH залежно від кислотності середовища.
У результаті переважаючої адсорбції одного з цих
йонів поверхня оксиду набуває відповідного заряду,
причому знак заряду поверхні в тій чи іншій області pH
визначається кислотно-основними властивостями оксидів.
Наприклад, силіцій гідроксид володіє яскраво вираженими

175