Page 173 - 4707

усуненні цих речовин (наприклад, методом діалізу) золь
втрачає стабільність. На основі цього Йордіс правильно
вважав, що домішки не є індиферентними для колоїдної
системи. Згідно з Йордісом колоїдна частинка є
комплексною сполукою складної будови. Аналогічного
погляду дотримувався і французький вчений Дюкло.
Наприклад, склад частинок золя As 2S 3, який був отриманий
взаємодією As 2O 3 і H 2S і завжди містив невеликі домішки
H 2S, Дюкло виражав формулою As 2S 3  nH 2S.
Для подібної складної частинки Дюкло вперше
запропонував назву “міцела”. Невелику кількість
стабілізатора в міцелі він назвав активною частиною і
вказав, що саме ця частина зумовлює рух частинки в
електричному полі та її присутністю пояснюється поведінка
золя при введенні в нього електроліту.
Паулі розширив уявлення Йордіса і Дюкло. Він
також вважав, що міцела складається з порівняно інертного
ядра і здатної до йонізації активної частини. Цю останню
він назвав йоногенним комплексом, вважаючи його
справжнім комплексом за теорією Вернера і тому зображав
будову міцели, наприклад, арсен сульфіду, формулою
y

xAs 2 S 3  yAs 2 S 4 H   yH .
Ця формула пояснює як заряд частинок золя арсен
сульфіду, так і поведінку золя при введенні до нього
електролітів. Але така формула нічого не свідчить про те,
яким чином забезпечується зв’язок між йоногенним
комплексом та неактивною частиною міцели. Вона не може
пояснити й того, чому колоїдні частинки характеризуються
як загальним стрибком потенціалу на межі двох фаз, так і
потенціалом, який проявляється тільки при
електрокінетичних явищах.
Поряд з розглянутими вище уявленнями, які можна
назвати хімічними гіпотезами будови міцели, існував також

171