Page 146 - 4707

Тангенси кута нахилу дотичних в даних точках
кривої седиментації визначають швидкості седиментації
відповідних фракцій частинок. Знаючи швидкість осідання
частинок окремих фракцій, за рівнянням (3.24) можна
розрахувати їх розміри (радіуси). Загальна кількість
дисперсної фази, яка осіла до довільного моменту часу τ,
виразиться рівнянням:
 dm 
m  Q     . (3.32)
1 1 
 d  
 
Величина Q 1 визначається відрізком, який
відсікається на осі ординат дотичною до кривої
седиментації в точці τ 1, і характеризує масу частинок у
фракції, які повністю випали в осад до моменту часу τ 1.
Оскільки радіус частинок, які пройшли за час τ 1 усю висоту
9 h /
стовпа h дисперсної системи r  1 , то Q 1 – це
1
2(   )g
0
маса частинок системи з r  r 1. Вираз dm d 
1 
характеризує масу частинок з r  r 1, які осіли до моменту
часу τ 1. Як правило, визначають відносну масу частинок
дисперсної фази, які осіли (у відсотковому співвідношенні
від загального вмісту дисперсної фази в системі). У цьому
випадку m max = 100 %, а величини Q 1, Q 2 є відсотковими
вмістами фракцій з радіусом відповідно r  r 1, r  r 2 і так
далі. Таким чином, можна побудувати інтегральну криву
розподілу частинок за їх розмірами – залежність Q (%) від r.
Інтегральна крива дозволяє визначити відсотковий
вміст фракцій. Наприклад, для фракції, яка містить
частинки розміром від r 1 до r 2, вона дорівнює Q = Q 1 – Q 2.
Більш наочну уяву про розподіл частинок в
дисперсній системі за розмірами дає диференціальна крива
розподілу, яка є залежністю Q/r (в границі dQ/dr) від
радіусу частинок r (рис. 3.8).

144