Page 150 - 4707

Це явище одержало назву ефекту Тіндаля. Він
також спостерігав характерне голубувате світіння колоїдних
розчинів на темному фоні при боковому освітленні. Це
світіння було названо опалесценцією.
Було встановлено, що при проходженні світла через
чисту воду і істинні розчини низькомолекулярних речовин
ефект Тіндаля не спостерігається. Такі середовища
одержали назву оптично порожніх. Таким чином, ефект
Тиндаля є важливим засобом для виявлення колоїдного
стану, тобто гетерогенності системи.
Теорія розсіяння світла була розроблена англійським
фізиком Релеєм (1871 р.), який для систем з непровідними
частинками сферичної форми, радіус яких менший за
довжину хвилі падаючого світла, вивів таке рівняння:
2
V 2 v  n 2  n 2 


I р  I 0 24 3 4  1 0 2  , (3.33)
  n 1 2  2n 0 
де I p – інтенсивність розсіяного світла,
I 0 – інтенсивність падаючого світла,
п 1 і п 0 – показники заломлення відповідно дисперсної
фази і дисперсійного середовища,
V – об'єм частинки,
v – частинкова концентрація частинок,
 – довжина світлової хвилі.
Із рівняння Релея можна зробити висновки:
1. Інтенсивність розсіяння світла прямо пропорційна
частинковій концентрації. Отже, вимірявши інтенсивність
розсіяння, можна визначити концентрацію дисперсної фази.
2. Інтенсивність розсіяння світла прямо пропорційна
квадрату об’єму частинки. Тобто із збільшенням розміру
частинок розсіяння збільшується. Однак треба пам’ятати,
що ця теорія застосовна до частинок розміром, не більшим
за 0,1 довжини світлової хвилі. Тобто залежність між I p та V

148