Page 143 - 4707

квадрату її радіуса і обернено пропорційна в'язкості
дисперсійного середовища. Швидкість руху частинки
можна визначити з відношення шляху h до часу τ, за який
цей шлях був пройдений, і, підставивши дані в рівняння
(3.23), обчислити радіус частинки:

9 h /
r  . (3.24)
2(  )g
0
У рівнянні (3.24) величина

9

2(   )g
0
є величиною сталою для даної системи і умов досліду, то
можна записати:

r  k / h  . (3.25)
де

9
k  (3.26)
2(   )g
0
Рівняння (3.26) справедливе для частинок з розміром
–4
–7
10 ÷10 м.
Для прискорення осідання частинок дисперсних
систем А. В. Думанський запропонував використовувати
центрифугу, тобто замінити гравітаційне поле
відцентровим. Пізніше шведський учений Т. Сведберг
сконструював ультрацентрифугу. У сучасних
ультрацентрифугах кількість обертів досягає декілька тисяч
за секунду, а відцентрове прискорення – мільйонів g. В
конструкції ультрацентрифуги передбачена можливість
спостереження за процесами осідання частинок під час
обертання, наприклад, фотографування або вимірювання
показника заломлення. Радіус частинок за швидкістю
141