Page 144 - 4707

осідання в ультрацентрифузі визначають за рівнянням:
9 ln(x / x  )
r  2 1 , (3.27)
 ( 2   )w 2 
0
де w – частота обертання (кутова швидкість),
x 1 i x 2 – відстань частинок від осі обертання на
початку досліду і через проміжок часу .
2
У наведеному рівнянні відношення ln(x 2/x 1)/w  для
даної ситеми має стале значення і його називають
константою седиментації (S сед):
2
S сед= ln(x 1/x 2)/w  . (3.28)
Для сферичних частинок, що осідають в
гравітаційному полі:
2
S сед= 2r (- 0)/9 = υ/g . (3.29)
Величина, зворотна седиментації, є мірою кінетичної
стійкості дисперсної системи:
1/S сед=g/υ. (3.30)
Оскільки більшість реальних дисперсних систем
складаються з частинок неправильної форми, то за
рівняннями (3.24) і (3.25) можна розрахувати так званий
еквівалентний радіус, тобто радіус частинки сферичної
форми, яка осідає з тією ж швидкістю.
На практиці дисперсну систему характеризують
розподілом частинок за розмірами і фракціями (вміст
дисперсної фази в заданих інтервалах радіусів частинок).
Такий аналіз полідисперсності одержав назву
седиментаційного аналізу.
Він складається з одержання кривої седиментації,
тобто залежності маси осаду т дисперсної фази, яка осіла
до певного часу, від часу осадження τ. Для монодисперсної
системи (з частинками одного розміру) така залежність є
лінійною:
142