Page 58 - 4699

де с – кількість станцій, що працюють на ділянці О  М після
відключення станції А ;
l O M – віддаль від початку трубопроводу до станції M ;
z M  O – різниця геодезичних позначок станції M і початку
трубопроводу;
h – величина дроселювання напору на ділянці до станції
др
К , яке може бути необхідним для регулювання.
Із виразу (3.59) витрата нафти дорівнює

1
 h  cA  z M  O   H min  h др  2  m
n
Q    . (3.60)


 fl O M  cB 

Щоб тиск на станції K не перевищував максимально
допустиму величину із умови міцності трубопроводу, повинна
виконуватись умова Q  Q max , тобто

1
 h  cA  z M  O   H min  h др  2 m
n
    Q max . (3.61)

 fl O M  cB 

Регулювання на станціях можливе зупинкою окремих
насосів, дроселюванням потоку рідини на виході станції, а та-
кож комбінацією цих способів. Величину дроселювання h
др
можна визначити із виразу (3.61).
Ділянку трубопроводу за відключеною станцією, тобто
від станції М до кінця трубопроводу, треба регулювати, щоб
запобігти явищу кавітації в насосах.
Записуємо рівняння балансу напорів для цієї ділянки

Н min   c   BQA 2 m 
 f L  l O M Q 2  m   z N M  h  h , (3.62)
к
др

де с – кількість станцій, що працюють на ділянці за відклю-
ченою станцією;
z N M – різниця геодезичних позначок кінця трубопрово-
ду і станції M .

56