Page 58 - 4695

ненні (яке є не що інше, як перемикання на інше завдання) ста-
рий фокус уваги втрачається. Повернення фокусу вимагає на-
ново помістити в свою пам'ять потрібну інформацію.
Таким чином, необхідно максимально полегшувати повер-
нення користувачів до роботи при проектуванні інтерфейсу так,
щоб користувачі можливо менше про нього думав. На практиці
це означає, що при кожному поверненню до продовження ро-
боти користувач повинен знати:
− на якому кроці він зупинився;
− які команди і параметри він вже дав системі;
− що саме він повинен зробити на поточному кроці;
− куди була звернена його увага на момент відвернення.
Надавати користувачеві таку інформацію краще всього ві-
зуально. Розберемо на прикладі (рис.4.2).

Рисунок 4.2 Три варіанти індикації ступеня
заповнення екранної форми
Очевидно, що другий і третій варіанти значно візуальніше
ніж перший, бо читко виділено об’єкт пошуку – сторінка 3.
Показ користувачеві раніше відданих ним команд надзви-
чайно проблематичний. Розміри екрану обмежені, так що
майже завжди не вистачає місця для того, щоб показати все не-
обхідне. Часто єдиним виходом з цього положення є максима-
льне полегшення переходу до попередніх екранів, але це пра-
цює тільки з екранними формами.

57