Page 41 - 4685

Кожна організація в умовах ринкової економіки знаходиться в
динамічному агресивному середовищі, адаптація до якого є головним
імперативом до розвитку і позитивних змін у внутрішньому середовищі.
Класичними критеріями результативності управління Д.С. Сінка можна
назвати наступні: дієвість (ступінь досягнення поставлених цілей),
економічність (ступінь використання ресурсів), якість (ступінь відповідності
потребам ринку), прибутковість (співвідношення між валовим прибутком і
витратами), продуктивність (відношення кількості продукції до витрат на її
виробництво), інноваційність (ступінь оновлення товарів і послуг), якість
трудового життя (рівень задоволення потреб працівників організації).
Нагадаємо, що ефект ми розуміємо як абсолютний показник, як певний
конкретний результат, який можна кількісно визначити, а ефективність –
відносний показник, який визначає ціну цього результату в порівнянні з
витратами на його отримання в даний момент часу і простору. Не секрет, що
деякі наші результати інколи нам дуже дорого коштують, а псевдоуправління
використовує такі оціночні характеристики, щоб приховати реальну вартість
деяких “досягнень” і “здобутків” (так, наприклад, коли результат у вигляді
“прибутку” отримали в розмірі в одному випадку 100 гривень, а в другому –
100 тис. гривень, але в першому витратили на це 50 гривень, а в другому – 200
тис. гривень).
Ефективність може визначатись як абсолютна – загальна величина
ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів впливу СУ на ОУ, і
порівняльна, що показує, наскільки один варіант розвитку системи кращий за
інший.
Як вже було згадано у попередній темі, ефективність, на нашу думку,
складається із трьох взаємозалежних і взаємопов’язаних складових рівнів: Е =
А + Б + В, де А – локальний, змістовий, елементний рівень організації; Б –
системний або корпоративний рівень; В – загальносистемний рівень (рис. 3.1).
Більш детально вони будуть розглядатися в наступному питанні.

2. Особливості універсального елементного представлення базових
складових об’єкта (ОУ) і суб’єкта управління (СУ) – локальний рівень
оцінки

А. Оцінка управління вимагає універсального елементного
представлення базових складових об’єкта (ОУ) і суб’єкта (СУ) організації.
Нагадаємо, що до головних ОУ можна віднести наступні: люди (персонал,
праця), засоби виробництва (предмети, засоби праці), технологія (сукупність
праці і засобів праці), фінанси (капітал), запаси (ресурсів, готової продукції),
дані, продукти праці (вироби, товари, послуги). До елементного складу СУ
можна включити: менеджерів (окремого керівника, працівників системи
управління), канони (наукове обґрунтування системи управління – засоби
досягнення результатів), техніка управління, технологія управління,

37